Центральних держав згідно з Берестейським договором, Д. Коліух подав у відставку. Повернувся до праці в Дніпросоюзі. Підтримував багатьох діячів української культури( Леся Курбаса, К. Стеценка, Я. Степового, П. Тичину та ін.), утримуючи їх у штаті Дніпросоюзу як співробітників. У 1920 р., за більшовицької влади, був обраний заступником голови Вукоопспілки, очолював Кооптах, деякий час був головою Укрзовнішторгу, працював економістом-референтом у Київміськплані.
Був заарештований 8. ХІ. 1930 р., а 1931 р. засуджений до трьох років заслання у справі т. зв. Українського національного центру. Відбував заслання в Казахстані.
Подальша доля невідома.
ІХОЛОС Сергій Григорович( 8. X. 1888, Петербург— 19. XII. 1969, Київ)— громадський діяч, маляр, мистецтвознавець; член Центральної
Ради, її Комітету та УГВК.
Освіту здобував у неаполітанському інституті « Бельарте », Інституті мистецтв у Ніцці, художній школі у Мюнхені. Повернувшись в Україну, був мобілізований до російської. армії. За Першої світової війни— солдат Київського гарнізону. Належав до УСДРП, член Київського комітету партії.
Після Лютневої революції— один із засновників УЦР, яка 15.111.1917 р. визнала його своїм відпоручником до Київського губернського комітету Ради об’ єднаних громадських організацій від Чигиринського повіту. Належав до організаторів товариства Український військовий клуб ім. гетьмана П. Полуботка. Від київського гарнізону його було делеговано на Всеукраїнський національний конгрес( 6— 8. IV. 1917), який обрав його членом президії. На конгресі виступив із доповіддю « Конкретні українські домагання до Тимчасового уряду » та був обраний членом УЦР від Українського військового клубу ім. гетьмана П. Полуботка, а також членом Комітету УЦР. Працював у військовій комісії та комісії УЦР з питань її складу. На II Всеукраїнському військовому з’ їзді С. Колоса було обрано членом УГВК, в якому очолив канцелярію. У створеному УЦР( листопад 1917 р.) Українському Генеральному військовому штабі керував військово-комісарським відділом.
Із відкриттям у Києві Української академії мистецтв 22. ХІ. 1917 р. став одним із її перших студентів. Навчався в уславлених українських митців М. Бойчука( майстерня монументального мистецтва) і В. Кричевського( майстерня станкового живопису). У 1919 р. під керівництвом М. Бойчука розписував луцькі казарми, брав участь в оформленні Національної опери до І Всеукраїнського з’ їзду волосних виконкомів у Києві.
З 1921 р. працював художником навчально-ткацьких майстерень у с. Дігтярах( тепер Чернігівська обл.). У 1925— 1930 рр. керував текстильним відділенням Київського художнього інституту.
Автор творів декоративно-ужиткового мистецтва( зокрема килимів), а також досліджень з українського народного мистецтва.
108