ченка, О. Сіверо-Одоєвського, О. Шумського та інших, які намагались, порозумівшись із більшовиками, розпустити УЦР і привести до влади Раду робітничих, солдатських і селянських депутатів.
« Цікава фігура був цей Ковенко,— згадував Д. Дорошенко.— Інженер із фаху і дуже талановитий винахідник, він являв із себе типового представника революційної доби, в якому особиста відвага й рішучість змішувались із певним авантюризмом і неперебірчивістю в засобах. Такі люди часом бувають дуже цінні, коли їх поставити в рамки добре зорганізованого й дисциплінованого громадянства, але можуть наробити й великої шкоди— в атмосфері самовільства й недостачі правних норм. Ковенко виплив на поверхню життя десь уже при кінці 1917 р. Як комендант Києва виявив велику рішучість у боротьбі із більшовиками ».
5 січня загони Вільного козацтва під командуванням М. Ковенка захопили завод « Арсенал », де тривала підготовка повстання, роззброїли пробільшовицькі формування та вивезли із заводу велику кількість зброї. М. Ковенко планував також вивезти із « Арсеналу » і запаси вугілля, щоб остаточно припинити работу заводу. Цей намір викликав спротив робітників і став поштовхом до повстання. М. Ковенко брав активну участь у придушенні більшовицького виступу в Києві, а потім в обороні міста від наступаючих частин М. Муравйова. Його штаб одним із останніх залишив місто.
У березні 1918 р. був призначений представником Міністерства закордонних справ УНР у Німеччині. Повернувшись у травні 1918 р. до Києва, став членом управи видавничої спілки « Книгозбірня ».
За Директорії УНР очолював слідчу комісію для боротьби з контрреволюцією. У 1919 р. редагував часопис « Україна » в Кам’ янці-Подільському.
З 1920 р.— на еміграції в Румунії. Подальша доля невідома.
ІХОЛІУХ Дмитро Вікторович( 1880, с. Росош Острозького пов. Волин- І^ської губ.—?)— громадський і кооперативний діяч, економіст; товариш генерального секретаря продовольчих справ, генеральний секретар( міністр) продовольчих справ УНР.
Народився у селянській сім’ ї. Середню і вищу освіту здобути не зміг через матеріальні нестатки. Природні здібності, самоосвіта забезпечили йому в майбутньому високий авторитет кооперативного діяча. Активно працював над створенням в Україні споживчих товариств. На II Всеросійському кооперативному конгресі( Київ, 1913) виступив із ініціативою створення Українського кооперативного союзу. Протягом 1917— 1920 рр. очолював правління Дніпросоюзу— найбільшого українського кооперативного об’ єднання.
У 1917 р. вступив до УСДРП. На початку березня його обрали членом Ради об’ єднаних громадських організацій Києва. На виборах до місцевих самоврядувань отримав мандат гласного Київської губернської управи. Тоді саме обіймав посаду голови Київського міського продовольчого комітету. Брав участь також в організації і роботі кооперативних з’ їздів. З. ХІ. 1917 р. Генеральний Секретаріат призначив Д. Коліуха товаришем генерального секретаря продовольчих справ, із 2.1.1918 р. він— генеральний секретар( згодом— міністр) продовольчих справ УНР.
Наприкінці березня, розійшовшись із керівництвом Ради Народних Міністрів УНР у поглядах на здійснення зобов’ язань з постачання продовольства до
107