посади в Українському союзбанку. Був одним із фундаторів, а потім професором Київського кооперативного інституту.
У 1921 р. емігрував до Німеччини, де працював ректором сільськогосподарського технікуму, згодом переїхав до Франції, 1927 р. оселився в ЧСР.
Наукові праці присвячені проблемам сільського господарства, зокрема механізації. Автор « Аграрної історії України ».
ІХОВАЛЬСЬКИЙ Микола Миколайович( 1885— 28. XII. 1944, концтабір ■^Дахау, Німеччина)— громадсько-політичний діяч, правник; член Центральної і Малої Рад, завідувач відділу контролю УЦР.
Родом із Волині. Член РУП, згодом— УСДРП, був її скарбником. У 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі був обраний до УЦР від просвітніх і громадських організацій Києва( територіальне представництво).
За перших місяців діяльності УЦР керував відділом контролю. Від фракції УСДРП був делегований до Комітету УЦР, а згодом до Малої Ради. Як досвідчений правник працював у кількох постійних комісіях УЦР: для скликання територіального з’ їзду, підготовки наказу Генеральному Секретаріатові, розроблення пректу статуту автономії України. Його правничий досвід широко використовувався в комісіях Центральної і Малої Рад, які створювались для вирішення нагальних завдань, зокрема конфіскації в державну власність Київського рафінадного заводу, встановлення квот національних меншин в УЦР тощо.
У 1918— 1920 рр. очолював департамент державного контролю Директорії УНР. З 1921 р., перебуваючи на еміграції в Польщі, очолював Український центральний комітет у Варшаві— українську політичну організацію, засновану 1921 р. для всебічної опіки над емігрантами УНР.
Під час Другої світової війни співпрацював з українським рухом опору, за що був заарештований фашистами і загинув у концтаборі Дахау.
IX ОВЕНКО Михайло Микитович( 8. ХІ. 1888, с. Грязне Охтирського пов. ■^Харківської губ.—?)— військовий і політичний діяч, інженер; член Центральної Ради і Всеукраїнської ради робітничих депутатів, військовий комендант Києва.
Народився в- селянській сім’ ї. Освіту здобув у Люботинському реальному училищі( Харківська губ.), після закінчення якого( 1900) навчався в Альтенбурзькому технікумі( Німеччина) та на механічному факультеті Дармштадтського політехнічного інституту, який закінчив 1910 р. за фахом інженера-механіка. Член УСДРП, а із 1917 р.— УПСС. Протягом 1915— 1916 рр. очолював технічне бюро комітету Союзу міст Південно-Західного фронту.
На І Всеукраїнському робітничому з’ їзді обраний до Всеукраїнської ради робітничих депутатів та УЦР. Був одним із організаторів Вільного козацтва в Києві, створив 16 куренів з робітників заводів Гретера, « Арсеналу », залізничників, окремих районів міста— близько 400 багнетів. У січні 1918 р. був призначений військовим комендантом Києва. Широкого розголосу в УЦР набув здійснений ним арешт у будинку засідань її членів— М. Полозова, Г. Михайли
106