Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 106

за гетьманщини і провадити широку політичну акцію в обороні української
національної ідеї в цілій Україні». Зрозумівши, що судовий процес не матиме
бажаного наслідку в Україні, а можливо, навіть посилить позиції українських
демократичних сил, німці відмовились від його проведення, проте М. Ковалевсь-
кий перебував в ув’язненні до початку грудня 1918 р. З Лук’янівської в’язниці
його визволило повстання, підняте в Києві Українським військовим ревкомом
напередодні вступу до міста військ Директорії.
У другій половині січня 1919 р. М. Ковалевський перехворів на іспанку, а з
початком лютого, коли Директорія залишила Київ, виїхав до Галичини. На
початку квітня був викликаний до Рівного Головним Отаманом УНР С. Петлюрою
та призначений на посаду міністра хліборобства в кабінеті Б. Мартоса, на цій
посаді перебував і в кабінеті І. Мазепи. В листопаді 1919 р. змушений був
залишити Україну. З 1920 р. перебував на еміграції, спочатку в Австрії, з 1926 р.
— у Польщі, згодом у Румунії і знову в Австрії. За кордоном відійшов від активної
української політики, займався здебільшого журналістикою, співпрацював з ба­
гатьма українськими і неукраїнськими періодичними виданнями, у 50-х роках був
одним із співредакторів «Енциклопедії українознавства». Написав кілька великих
мемуарних та публіцистичних праць: «Як заложено УПСР» (1919), «Україна під
червоним ярмом» (1937), «Опозиційні рухи в Україні і національна політика
СССР 1920—1954» (1954). Найцікавішими з погляду історії Української Цент­
ральної Ради є спогади «При джерелах боротьби: спомини, враження, рефлексії»,
видані 1960 р., вже після смерті М. Ковалевського, зусиллями його дружини.
ІХОВАЛЬ Володимир Дмитрович (2.II.1885 — 21.III.1927, Прага) —
^громадський і кооперативний діяч, інженер-агроном; один із заснов­
ників Центральної Ради, її скарбник, член Комітету Центральної Ради.
Родом із Волині. Після закінчення агрономічного відділу Київського політех­
нічного інституту (1912) працював у Бюро сільськогосподарської техніки в
Петербурзі як інженер сільськогосподарських машин. З 1915 р. професор Київ­
ського політехнічного інституту та Київського комерційного інституту, член
Товариства західних земств. Був організатором сільськогосподарської кооперації,
очолював Центральний український сільськогосподарський кооперативний союз.
У 1917 р. — один із ініціаторів створення Українського технічно-агро­
номічного товариства «Праця», входив до складу його ради. Був серед засновників
Центральної Ради, перший скарбник УЦР, очолював її фінансову комісію.
М. Грушевський у своїх спогадах писав, що В. Коваль у першому складі УЦР був
представником кооперативних організацій.
На Всеукраїнському національному конгресі був затверджений членом УЦР
від Селянської спілки. До Комітету УЦР обраний від Української трудової партії,
на з ’їзді якої його мандат члена УЦР було підтверджено. Виступаючи на Других
Загальних зборах УЦР 22.IV. 1917 р., В. Коваль представив накази Центральній
Раді та її Комітетові, а також фінансовий план. УЦР 27.VI.1917 р. обрала його до
комісій з підготовки наказу Генеральному Секретаріатові та з розроблення
проекту статуту автономії України.
У
1918 р. брав участь у роботі української комісії для розроблення торговель­
них договорів із Німеччиною і Австро-Угорщиною. Як машинобудівник обіймав
105