До генези ідеї політичної самостійності України Do_henezy_idei_politychnoi_samostiinosti_Ukrainy | Page 9

соціалістами-марксистами і українськими
націоналами,
звучи себе "націонал-радикалами”^3.^
Мемуарна література традиційно-відносить до "молодих”
ради калів Ю. Бачинського (1870-?), В.Будзиновського(1868-
1935), С. Вітика (1876 - ? ) , М. Ганкевича (1869 - 1939), О. Колессу
(1867-1945), Є. Левицького (1870-1925), В. Охримовича (1870-
1931) 24. Однак перелічені діячі становили лише верхівку групи,
особовий її склад був значно ширший.
”Молоді” радикали були ініціаторами утворення Русько-
української радикальної партії (РУРП) - першої сучасної україн­
ської політичної партії, яка у своїй діяльності прагнула прово­
дити три принципи - захист інтересів українського селянства
Галичини, захист національних інтересів українського насе­
лення і пропаганду ідей наукового соціалізму. Власне, перші
два принципи погано узгоджувалися з третім, тому все перше
десятиліття діяльності РУРП сповнене гострими внутрішньо­
партійними суперечками з питань, як поєднати непоєднане.
Хоч ”молоді” радикали були надзвичайно активними і спочат­
ку становили навіть більшість у партії, однак кермо партійного
керівництва міцно тримали ”старші” радикали, насамперед
Іван Франко та Михайло Павлик. Будучи учнями і послідовни­
ками Драгоманова, вони поділяли в принципі скептичне став­
лення до марксизму (пізніше в Франка воно навіть переросло
у відверто вороже), а тому легко відмовлялися від проголоше­
них у програмі РУРП принципів наукового соціалізму заради
досягнення практичних цілей селянського та національного
рухів. Але разом зі скептичним ставленням до марксизму
”старші” радикали перейняли від Драгоманова і негативне
ставлення до ідеї централізованої держави. \
Натомість ”молоді” радикали, хоч також свого часу відчу­
вали. вплив Драгоманова, не поділяли драгоманівського трак­
тування соціалізму та критично оцінювали соціалістичну лі­
тературу, яку він видавав. "Українська література, - писав
В. Будзиновський, - не могла дати українцеві ніякої політичної
освіти. ”Громада” * не мала того політичного матеріалу, який
цікавив би українця. Хто годен був дочитати до кінця прескуч-
ну ”Вільну спілку” [Драгоманова. - Г. Я.], той лиш хитав ра­
менами” 25.
”Молоді” радикали репрезентували в українському таборі
марксистську течію, яка, в свою чергу, належала до європей­
ської традиції так званого класичного марксизму. Ця традиція
мала три специфічні риси. Насамперед вона набула поширення
Журнал, який видавав М. Драгоманов у Женеві в 1877 —1881 рр.
127