До генези ідеї політичної самостійності України Do_henezy_idei_politychnoi_samostiinosti_Ukrainy | Page 8

партії (25 березня 1890 p) зазначалось, що причиною "сумного
стану русинів” є "недостача одної ясної для всіх русинів обо-
в’язуючої програми”. Одним з пунктів такої програми, згідно з
рішенням наради, мала бути вимога розділу Галичини на схід­
ну (українську) і західну, (польську) частини. Відродження
цього постулату, який вперше висунули ще діячі Головної
руської ради 1848 р., як і проект Гартмана, викликали відгук
серед австрійських, німецьких і польських політиків 21.
Однак ні один, ні другий проект не знайшли відповідного
розвитку в українському національному русі. Щодо ідеї Гарт­
мана, то найбільш цікавою є, на нашу думку, реакція І. Фран­
ка, висловлена ним ,у політичному оглядові, надруковано­
му у львівському часописі "Правда”, який претендував на
роль всеукраїнського видання. В 1889 р. Іван Оранко поле­
мізував з поширеним серед галицької громадськості погля­
дом, що стаття Гартмана знаменує корисний поворот у пози­
ції європейських сил стосовно української справи. ”А те, що Біс-
марк з своїм Гартманом, що мадяри інколи інтересуються
нами... Боже мій, ото честь, ото радість для ягняти, що вовк
ними інтересується. Мені здається, що той інтерес Бісмарка
і єго креатур повинен би ще радще приймати соромом, як
найліпше свідоцтво нашої безсилості. Хто нами інтересуєть­
ся в Європі, той чинить все тілько з погляду на Росію і на те,
як ускладаються єго взаємини з Росією. Треба Росії пригро­
зити - бух! являється на сцену Русин, випливає Київське
князівство або й Польща в давніх границях (для Бісмарків
се зовсім все одно!)” 22. І.Франко висловлював свій жаль з
приводу того, що на великій шахівниці європейської політи­
ки українці ”не є навіть нікчемною пішечкою”, і акцентував
свою увагу на потребі перетворити український народ Hą ре­
альну політичну-силу. Але він навіть не вважав за потрібне
всерйоз обговорювати ідею, і його мовчання у даному випад­
ку є висловленням певної позиції. Що ж до ідеї відокремлен­
ня українських земель у політичне утворення в складі Авст­
рійської імперії, то вона була похована в листопаді 1890 р. піс­
ля заключення народовською партією за ініціативою київсь­
ких ”австрофілів” угоди з адміністрацією Галичини і прого­
лошення так званої ”нової ери" в польсько-українських відно­
синах«
Серед існуючих в українському русі течій лише одна обій­
мала принципово самостійницькі позиції і своєю активністю
зробила справжній переворот в українській політичній думці.
Йдеться про так званих молодих радикалів або, як вони самі
себе називали, ”студентську групу державників”, котрі були
126