рними для всієї тогочасної української політизованої молоді з Наддніпрянської України.
Наприкінці 1880-х рр. з лав Старої Київської громади виділилася ще одна фракція з політичною орієнтацією- так звані австрофіли на чолі з В. Антоновичем тат О. Кониським. Однак їхня орієнтація не була пов’ язана з активною політичною діяльністю. Надії на позитивне розв’ язання українського питання вони покладали на можливість війни Австрії з Росією.” Австрофіли” прагнули через посередництво галицьких " народовців” схилити на свій бік керівні кола Австрії, а в Галичині- пануючу польську шляхту, і таким чином добитися реалізації певних національно-культурних прав17.
Незалежно від цих груп влітку 1891 р. на Наддніпрянській Україні виникло Таємне Братство тарасівців. До нього входили студенти та молоді інтелігенти І. Липа, М. Михновський, М. Ко-. цюбинський, Б. Грінченко, В. Самійленко та ін. У програмі ста діяльності братства чітко простежувалися самостійницькі тенденції18, однак тарасівці відкидали навіть можливість постановки питання про політичну самостійність України.” Україна,-писав на початку 1890-х рр. Борис Грінченко,-поділена тепер проміж трьома державами( Росія, Австрія, Угорщина) і давно збулася всіх автономічних своїх форм. Тепер вона стоїть у такому становищі, що ні про які заміри політичного змісту їй не можна й думати, і всякі мрії в такому напрямку були б настільки кумедним донкіхотством, що нічого опріч сміху або докору не могли б викликати серед патріотичної української інтелігенції, хоч би й з’ явилися”. Реальних результатів своєї діяльності тарасівці сподівалися досягти за умов, якщо Україна залишиться частиною російської держави19.
Таким чином, на початку 1890-х рр. більшість-існуючих в^ українському таборі сил не висувала тезу політичної самостійності, хоч, здавалося, обставини- розвитку^українського руху штовхали його до неминучої політизації. Наприкінці 1880-хна початку 1890-х рр. українське питання раптово пролунало в загальноєвропейському політичному контексті. У січні 1888 р. у берлінському журналі " Gegenwart” з’ явилася стаття німецького філософа Едуарда фон Гартмана, у якій пропагувалося утворення з українських земель” Київського королівства” з метою послаблення Росії. Висловлювалося припущення * що появу статті інспірував сам Бісмарк. Ідея утворення " Київського королівства” викликала певний резонанс серед австрійських, німецьких і російських політичних сил 20.
З другого боку, на скликаній у Львові Клубом руських послів спільній нараді представників народовської і москвофільської
125