рними для всієї тогочасної української політизованої молоді з Наддніпрянської України .
Наприкінці 1880-х рр . з лав Старої Київської громади виділилася ще одна фракція з політичною орієнтацією - так звані австрофіли на чолі з В . Антоновичем тат О . Кониським . Однак їхня орієнтація не була пов ’ язана з активною політичною діяльністю . Надії на позитивне розв ’ язання українського питання вони покладали на можливість війни Австрії з Росією . ” Австрофіли ” прагнули через посередництво галицьких " народовців ” схилити на свій бік керівні кола Австрії , а в Галичині - пануючу польську шляхту , і таким чином добитися реалізації певних національно-культурних прав17 .
Незалежно від цих груп влітку 1891 р . на Наддніпрянській Україні виникло Таємне Братство тарасівців . До нього входили студенти та молоді інтелігенти І . Липа , М . Михновський , М . Ко- . цюбинський , Б . Грінченко , В . Самійленко та ін . У програмі ста діяльності братства чітко простежувалися самостійницькі тенденції18 , однак тарасівці відкидали навіть можливість постановки питання про політичну самостійність України . ” Україна , -писав на початку 1890-х рр . Борис Грінченко , -поділена тепер проміж трьома державами ( Росія , Австрія , Угорщина ) і давно збулася всіх автономічних своїх форм . Тепер вона стоїть у такому становищі , що ні про які заміри політичного змісту їй не можна й думати , і всякі мрії в такому напрямку були б настільки кумедним донкіхотством , що нічого опріч сміху або докору не могли б викликати серед патріотичної української інтелігенції , хоч би й з ’ явилися ”. Реальних результатів своєї діяльності тарасівці сподівалися досягти за умов , якщо Україна залишиться частиною російської держави19 .
Таким чином , на початку 1890-х рр . більшість-існуючих в^ українському таборі сил не висувала тезу політичної самостійності , хоч , здавалося , обставини- розвитку^українського руху штовхали його до неминучої політизації . Наприкінці 1880-хна початку 1890-х рр . українське питання раптово пролунало в загальноєвропейському політичному контексті . У січні 1888 р . у берлінському журналі " Gegenwart ” з ’ явилася стаття німецького філософа Едуарда фон Гартмана , у якій пропагувалося утворення з українських земель ” Київського королівства ” з метою послаблення Росії . Висловлювалося припущення * що появу статті інспірував сам Бісмарк . Ідея утворення " Київського королівства ” викликала певний резонанс серед австрійських , німецьких і російських політичних сил 20 .
З другого боку , на скликаній у Львові Клубом руських послів спільній нараді представників народовської і москвофільської
125