рії- буржуазія українська- радикалізм національний сеї буржуазії- etc., etc., etc. Дуже цікаво порівняти” Україну іггеdent-y” з працею Полінковського " Безвыходность украинского социализма ". Один і другий пишуть резолютно, певним тоном, рішучим, хоч Полінковського стиль більш вироблений, витравлений. Один і другий рішають невмолимо судьби народів, Полінковський віщує обрусеніє " Польщі навіть”, Юльцьо [ Бачинський.-Я. Г.] бачить самостійну політично Україну. Признати їм треба, що оба " ясновидячі” люде. О ба-ученики Маркса, оба клянуться і божаться Марксом” 63.
Але остаточно у” молодих” радикалів перемагала ілюзія власної правоти.” На кожний спосіб Маркс і марксизм не може відповідати за виводи Полінковського,- читаємо далі у. листі.- Безталанний Полінковський нападає і на чеський сепаратизм, і на польський патріотизм, забуваючи, що недавно( в 1890) Енгельс(” автентичний інтерпрет марксизму”) писав у передмові до польського перекладу однієї зі своїх брошур, що новий інтернаціоналізм пролетаріату можливий тоді, коли кожний народ буде в себе паном” 64. * Однак " молоді” радикали помилялися у своїх надіях. Існує ряд сучарних історичних досліджень( серед них насамперед слід назвати працю українського історика-марксиста Р. Роздольського /” Фрідріх Енгельс і проблеми неісторичних народів( націонаїц^не питання революції 1848-1849 рр. в освітленні” Нової Рейнської газети”), в яких переконливо доведено, що Маркс й Енгельс були " поганими” марксистами, тому що заперечували життєздатність " недержавних " народів. Насправді ж застосування запропонованих ними критеріїв щодо українського народу мусило б привести їх до цілком протилежних висновків. Однак Маркс і Енгельс були надзвичайно сліпими і впертими, коли йшлося про слов’ янські народи. Як стверджує один із сучасних істориків Як Куммінз, деякі оцінки Енгельса з цього приводу більше нагадують расизм, аніж науковий соціалізм.
У свою чергу, " молоді " радикали були " поганими " марксистами, коли посилалися на Маркса й Енгельса для аргументації власної правоти. Насправді погляди " марксівців " були ревізією Маркса, про що у цей час їх носії, очевидно, не підозрювали. Безперечно лише, що " молоді " радикали стали засновниками української версії " національного марксизму”- загальноєвропейської течії, представники якої вважають, що нації відіграють основну роль в історичному розвитку. Такий підхід насправді заперечував засади марксизму, що склалися за життя Маркса і Енгельса.
138