ським соціалістичним рухом вкрай загострюються. Тому вже у 1895 p. І. Франко приходить до сумного для себе висновку, що " поляки, все одно, чи звуть себе консерваторами, поступовцями, демократами чи навіть соціал-демократами, нездужали ще й досі в своїм нутрі до разу перетравити старої шляхетської закраски...” 57. У 1897 р. на черговому партійному з’ їзді він заявив: " Розваживши всі за і проти, мусимо признати, що так як тепер річ стоїть,- польські соціал-демократи є найтяжчі наші вороги” 58. А вже у 1899 р. свій вихід з радикальної партії Іван Франко мотивує тим, що він відчував себе " насамперед русином [ українцем.-Я. Г.], а потім радикалом” 59. Така зміна ставлення до польського соціалістичного руху неминуче змушувала його відмовитися від федеративних планів і послужила, на нашу думку, безпосередньою причиною його переходу на самостійницькі позиції.
Але не тільки Франко зазнав еволюції в питанні про політичну самостійність. Еволюціонували і погляди частини” молодих” радикалів. Річ в тім, що спроба аргументувати постулат політиздоої- самостійності України з допомогою марксизму не мбгла дати переконливих результатів. Провідні теоретики марксизму, включаючи і його основоположника, не давали однозначної відповіді на це питання. Визнаючи, що для поневолених народів національне питання уважливішим від питання соціального визволення 60, вони разом з тим заперечували будь-яку політичну перспективу дляѵбільшості слов’ янських націй, в тому числі українців. На їх^ум ку, історичне призначення " недержавних” народів полягало в тому, щоб бути асимільованими " державними” народами і розвиватися під їх впливом61. Як писав Е. Бернштейн,” це не були ніякі національні великодержавні примхи, тільки вплив цілком означеного погляду на хід і інтереси історичного розвитку” 62.
З допомогою марксизму можна було як підтвердити, так і заперечити необхідність політичної самостійності України. Зазначимо, що у 1891 р. у Женеві з’ явилася брошура О. Полінковського " О безвыходности украинского социализма ", приурочена до II з’ їзду радикальної партії. У ній за допомогою економічних постулатів марксизму доводилась повна безвихідь українського національного руху взагалі й соціалістичного руху зокрема.
" Молоді” радикали добре розуміли хиткість своєї теоретичної побудови.” Чи ти читав” Україну irredent-y”?- писав М. Ганкевич до В. Охримовича у листі 20 травня 1895 р.- Ціла стаття- то квінтесенція " прямолинейности”. Товарова продукція- буржуазія і пролетаріат- воля політична в Росії- кінець Авст
137