партій залишалася на національних позиціях, відстоюючи федеративний принцип побудови соціалістичного руху і майбуТ " ньої соціалістичної держави( група УСД, РУРП( до 1895), РУП( з 1903) та УСДРП). Лише галицькі соціалісти найбільш радикально розв’ язали цю дилему, дійшовши аж до проголошення політичної самостійності України. Але це було не стільки їхньою особистою заслугою, скільки відтворенням певних об’ єктивних реалій.
Польсько-український конфлікт у Галичині набрав набагато виразнішого і гострішого характеру, ніж російсько-український на Наддніпрянській Україні. У Галичині наприкінці XIX ст. виникав масовий український національний рух, а отже, аростае обсяг національних вимог. Те, що відбувалося в останні роки X IX- н а початку XXст., самі поляки називали " українським завоюванням” Галичини55. Реальний стан українськопольських відносин на початку XX ст. набрав характеру неоголошеної громадянської війни, найгострішими виявами якої було вбивство у 1908 р. намісника Анджея Потоцького та українського студента Адама Коцка у 1910 р. Натомість у Росії, де український рух перебував під загрозою репресій, він не міг створити свою соціальну інфраструктуру і набрати масового характерну а отже, стати реальною силою. Якщо ж додати до цього, що російське офіційне суспільство було більш відкрите для українців, ніж польське у Галичині, що росіян й українців у царській Росії не відділяла така різниця у вірі, як поляків й українців у Галичині, то стає очевидним, що для 6ąraTbox українців досить мирно можна було суміщати російську й українську лояльність, тобто мати так звану малоросійську свідомість. Російсько-український конфлікт набрав крайньої гостроти лише під час революції 1917- 1920 рр., власне, під впливом загарбницького походу військ Муравйова на Київ на початку 1918 р. Це пояснює, зокрема, чому лідери Центральної Ради, які, до речі, були переважно соціалістами, так довго зволікали з проголошенням політичної самостійності України. Разом з розгромом більшовицькими військами Києва зазнали повного краху ілюзії щодо можливості співпраці з російськими лівими силами, а отже, федеративний план засвідчив свою повну неспроможність56.-
Натомість у Галичині вже у 1890-х рр. ставало очевидним, що суспільний конфлікт розвиватиметься не за класами, а за націями. Поряд з українською радикальною в Галичині у 1892 р. виникає польська соціал-демократична партія, яка дуже швидко заявляє про свій намір відбудувати Польщу силами галицького пролетаріату. Відносини між українським і поль
136