партій залишалася на національних позиціях , відстоюючи федеративний принцип побудови соціалістичного руху і майбуТ " ньої соціалістичної держави ( група УСД , РУРП ( до 1895 ), РУП ( з 1903 ) та УСДРП ). Лише галицькі соціалісти найбільш радикально розв ’ язали цю дилему , дійшовши аж до проголошення політичної самостійності України . Але це було не стільки їхньою особистою заслугою , скільки відтворенням певних об ’ єктивних реалій .
Польсько-український конфлікт у Галичині набрав набагато виразнішого і гострішого характеру , ніж російсько-український на Наддніпрянській Україні . У Галичині наприкінці XIX ст . виникав масовий український національний рух , а отже , аростае обсяг національних вимог . Те , що відбувалося в останні роки X IX - н а початку XXст ., самі поляки називали " українським завоюванням ” Галичини55 . Реальний стан українськопольських відносин на початку XX ст . набрав характеру неоголошеної громадянської війни , найгострішими виявами якої було вбивство у 1908 р . намісника Анджея Потоцького та українського студента Адама Коцка у 1910 р . Натомість у Росії , де український рух перебував під загрозою репресій , він не міг створити свою соціальну інфраструктуру і набрати масового характерну а отже , стати реальною силою . Якщо ж додати до цього , що російське офіційне суспільство було більш відкрите для українців , ніж польське у Галичині , що росіян й українців у царській Росії не відділяла така різниця у вірі , як поляків й українців у Галичині , то стає очевидним , що для 6ąraTbox українців досить мирно можна було суміщати російську й українську лояльність , тобто мати так звану малоросійську свідомість . Російсько-український конфлікт набрав крайньої гостроти лише під час революції 1917 - 1920 рр ., власне , під впливом загарбницького походу військ Муравйова на Київ на початку 1918 р . Це пояснює , зокрема , чому лідери Центральної Ради , які , до речі , були переважно соціалістами , так довго зволікали з проголошенням політичної самостійності України . Разом з розгромом більшовицькими військами Києва зазнали повного краху ілюзії щодо можливості співпраці з російськими лівими силами , а отже , федеративний план засвідчив свою повну неспроможність56 . -
Натомість у Галичині вже у 1890-х рр . ставало очевидним , що суспільний конфлікт розвиватиметься не за класами , а за націями . Поряд з українською радикальною в Галичині у 1892 р . виникає польська соціал-демократична партія , яка дуже швидко заявляє про свій намір відбудувати Польщу силами галицького пролетаріату . Відносини між українським і поль
136