До генези ідеї політичної самостійності України Do_henezy_idei_politychnoi_samostiinosti_Ukrainy | Page 17

ського руху? З одного боку, більшість українських соціалістів
гостро відчувала свій моральний обов’язок працювати на
користь національного відродження, з другого - ідеологія
соціалістичного руху (в першу чергу - марксизм) вважала на­
ціональне похідним від соціального і зобов’язувала своїх адеп­
тів боротися насамперед за справедливий соціальний лад, що,
як передбачалося, знищить джерело національних конфлік­
тів і приведе до відмирання нації.
По-друге, ця дилема мала ще один зовнішній вияв. Чи ук­
раїнські соціалісти повинні виступати разом в одній партії з
соціалістами інших партій, чи намагатися дотримуватися ор­
ганізаційної відрубності свого руху? Згідно з теоретичними за­
садами соціалістичний рух повинен був розвиватися як інтернаціо­
нальна сила, єдиний фронт проти спільного ворога. Але якщо на­
віть провідні теоретики соціалізму не розуміли національних пот­
реб "недержавних” народів, то чого можна було чекати від со-
ціалістів-практиків? Становище українських соціалістів обтя­
жувалося, з одного боку, ідеологічними стереотипами, що па­
нували в російському і польському суспільстві, з другого-
відсутністю адекватної соціальної бази - українського промис­
лового пролетаріату.
По-третє, характер зв’язку між соціалістичними партіями
"державних” і "недержавних” народів передбачав майбутній,
після перемоги соціалістичної революції, політичний устрій.
Федеративний зв’язок передбачав федеративний устрій, тоді
як існування окремих, відрубних соціалістичних партій створю­
вало б умови для політичного усамостійнейня "недержавних"
народів (відповідно як відсутність окремих національних пар­
тій могла призвести до унітарного устрою Майбутньої ”соціаліс-
тичної” багатонаціональної держави). Гранично чітко суть
цього конфлікту сформулювали два провідні діячі КП(б)У
Сергій Мазлах та Василь Шахрай, які на початку 1919 р. зверта­
лися до В. Леніна із зовсім не риторичним питанням: "Чи мож­
на лишатися членом РКП і відстоювати самостійність Укра­
їни?”
Згідно з запропонованою методичною схемою можливості
розв’язання дилеми українського соціалістичного руху (по лі­
ніях "національно-соціальне”, ”окрема партія - спільна пар­
тія”, ”унітарна федеративна самостійна соціалістична держа­
ва”) мало иоліваріантний характер. З усіх існуючих у кінці XIX -
на початку XX ст. соціалістичних партій та груп лише дві -
УСП та УСД-спілка - стали на позиції пріоритету соціального і
перейшли в табір національно чужих партій (відповідно до ППС
та партії російських соціал-демократів (меншовиків)). Більшість
135