кого демократичного рухів у боротьбі проти спільного ворога- польської шляхти 27.
Запропоновані у програмі шляхи розв’ язання спірних питань не могли задовольнити " молодих” радикалів. На початку грудня 1890 р. збори віденських радикалів за пропозицією В. Будзиновського направили українському суспільству відкритого листа, в якому аргументувалося державне право україн-^ ського народу. Лист був підписаний В. Будзйновським, І. Гриневецьким та ще сімома членами українського студентського товариства” Січ”. Цю ж ідею В. Будзиновський пропагував на загальному вічі галицьких українців у Відні 18 грудня 1890 р., скликаному для обговорення політики” нової ери”. Виступ був схвально сприйнятий присутніми28. Нарешті, у лютому 1891 р. віденські радикали завершили дискусію з питання перегляду програми радикальної партії і вислали в редакцію” Народу” проект нової програми” 3а радикальну колегію у Відні”, підписаної В. Будзиновським та І. Гриневецьким 29. Автори проекту пропонували нову економічну програму, побудовану на засадах наукового соціалізму. Нова програма, зокрема, передбачала перетворення суспільства у централізовану національну державу, яка була б єдиним власником засобів виробництва. Проект містив вимогу про поділ Австрії на національно-адміністративні території, а щодо українських земель- об’ єднання Східної Галичини з Північною Буковиною в самостійну централізовану українську державу, " оскільки се дається осягнути на дорозі правній без порушення цілости Австрії”. Як крок до майбутнього об’ єднання всіх українських земель висувалася вимога запровадження митної унії з Росією для економічного об’ єднання Галичини з Наддніпрянською Україною.
Публікація проекту викликала пожвавлену дискусію в радикальному таборі. Редакція” Народу” в особі І. Франка та М. Пазлика назвала програму віденських радикалів” нісенітницею”, заснованою на " фікції державності, а посерздньо на інтересах тих верств, котрі в разі заведення самостійної руської держави в першій лінії з неї би користали, коли тим часом доля робочого люду в такій самостійній державі могла би навіть погіршитися... Чи " радикали” віденські не думають, що коли би як-небудь закроювалося на узискання прав, наприклад корони короля Данила, то на ту корону найшли би ся компетенти в першій лінії в рядах князів Сапіг, Чарториських, Дідущицьких і т. п.” 30. Своє. негативне ставлення до ідеї національноидержавності в и с л о в и л и М. Драгоманов та О. Терлецький31. В. Будзиновський та Є. Левицький під час перебування М. Драгоманова у Відні на початку 1890-х рр. спробували схилити його
129