обов ’ язковим фігурам вимог ВАКу , а , як правило , глибоке розуміння самодостатньої цінності такого роду студій для розширення інформаційних можливостей вивчення історії козацтва ( і будь якого іншого предмету дослідження ), конструювання нових підвалин історичного пізнання , подолання методологічної відсталості вітчизняної історичної науки в цілому .
В працях абсолютної більшості дніпропетровських істориків , для кого козацькі сюжети є провідними , історіографічні екскурси є не лише природнім , а , навіть , обов ’ язковими . Окрім них проблеми історії вивчення козацтва піднімаються й у працях тих фахівців , для кого козацькі сюжети не є провідними . Відмітимо писання Г . М . Виноградова , О . І . Журби , С . В . Абросимової , В . І . Воронова [ 20 ] та інших .
Необхідно відзначити також особливу , ледь не сакральну для майже кожного дніпропетровського історика тему : „ Д . І . Яворницький і ...”, бібліографія якої незчисленна . Зрозуміло , що в такому контексті проблема вивчення студій з історії козацтва є однією з провідних . Серед всього надрукованого обсягу історіографічних , джерелознавчих та археографічних текстів масштабністю та вартістю височить мегапроект Дніпропетровського історичного музею з наукового видання епістолярної спадщини академіка , який знайшов найприхильніші відгуки наукової громадськості [ 25 ].
Справді , в колі професійного вивчення козацтва особливе місце займають зусилля Дніпропетровського історичного музею ім . Д . І . Яворницького , який , за нашими спостереженнями , окрім власне музейної праці , успішно вирішує наукові завдання на фундаментальному академічному рівні . Так , продовжуючи традицію ексклюзивних проектів , співробітники музею С . В . Абросимова та Н . Є . Василенко підготували до перевидання унікальну публікацію , результат багаторічної копіткої праці , – твір Д . І . Яворницького „ Запорожье в остатках старины и преданиях народа ” ( СПб . 1888 ), де враховані власноручні правки , доповнення та зміни , що їх вносив сам автор . Сподіваємось , що вихід цієї книги , який запланований на листопад цього року під час святкування ювілею ученого , стане важливою подією не лише у регіональному козакознавстві .
Однією з провідних тем , які досліджують наукові співробітники ДІМу , є історія запорозького козацтва XV – ХVІІІ ст . Музей має унікальну колекцію козацьких старожитностей , яку започаткували його фундатори О . М . Поль і Д . І . Яворницький [ 26 ]. Протягом останніх десяти років тривало вивчення і систематизація даної колекції ( 2000 одиниць зберігання ), внаслідок чого створено “ Каталог козацьких старожитностей Дніпропетровського історичного музею ”. В цьому проекті взяли участь наукові співробітники – Н . В . Ченцова ( тепер працює в НГУ ), А . С . Журба , Л . В . Бєзіна , Ю . А . Осадча , а також працівники відділу фондів , зокрема М . Й . Сердюк ( археологічні речі ), С . В . Абросимова ( книги , архів ), Т . А . Архипова ( фотоматеріали ) та інші .
На наукових конференціях музею , які відбуваються раз на два роки , теми з історії запорозького козацтва посідають одне з провідних місць , що знаходить відображення у наукових збірниках [ 27 ].
Музей активно працює над реалізацією різноманітних видавничих планів . Так , А . С . Журба взяла участь у підготовці до випуску книги “ Україна – козацька
13