Дмитро Яворницький та його родовід Dmytro_Yavornytskyi_ta_ioho_rodovid | Seite 30

1923) – вченого-психіатра, який свого часу навчався у катеринос-
лавській духовній семінарії й закінчив Харківський університет.
Протягом вересня 1895 – січня 1896 рр. Д. Яворницький склав
4 магістерських іспити на історико-філологічному факультеті Вар-
шавського університету. А наприкінці 1896 р., за сприянням видат-
ного російського історика професора Василя Йосиповича Ключев-
ського (1841 – 1911), Д. Яворницький влаштувався приват-доцентом
на історико-філологічному факультеті Московського університету.
Дозволяючи Д. Яворницькому викладати в університеті, попечи-
тель Московського навчального округу попередив історика: «Читати
дозволяю, але ходи суворо по Апостолу». Однак, приват-доцентство
не передбачало жалування й тому Д. Яворницький взявся викладати
історію в Строгановському училищі живопису, де отримував 46 руб.
на місяць, а влітку здійснював розкопки в поміщицьких маєтках,
а також писав статті в газети і журнали, давав приватні уроки.
Д. Яворницький мав великий авторитет серед студентської
громадськості, особливо студентів-українців. Цікаві образні лекції
талановитого вченого-оповідача приваблювали молодь, збираючи
до півтораста слухачів. Між викладачем і студентами встановилися
довірливі стосунки. Д. Яворницький всіляко підтримував творчі іні-
ціативи студентів, а також матеріально допомагав їм, дарував книги
до бібліотеки, зокрема до Українського студентського науково-про-
світнього товариства при Петербурзькому університеті.
У 1898 р. Д. Яворницький видав нову книгу «По следам запорож-
цев», яка посідає особливе місце у творчому доробку Д. Яворницького.
Дослідники вважають її перехідним етапом до освоєння Д. Яворниць-
ким літературно-художніх форм зображення дійсності 32 . Ця книга
була заборонена цензурою, тому що значна частина тексту була напи-
сана українською мовою, а духівництво виведено у негативних типах.
Лише після того як з тексту були вилучені дві народні казки цензуру
було знято і книгу передруковано. Того ж 1898 р. розпочалося друку-
вання монументальної двохтомної збірки документів «Источники для
истории запорожских козаков», що остаточно була видана, за сприян-
ня князя М. П. Урусова, лише 1903 р. у Владимирі (на Клязьмі).
Складною залишалася справа із захистом магістерської дисерта-
ції. Офіціозна професура вороже ставилася до вченого-вільнодумця,
30