Дмитро Яворницький та його родовід Dmytro_Yavornytskyi_ta_ioho_rodovid | Page 29

студіювання літературу, організовували копіювання документів
в архівах, клопоталися про подальше працевлаштування вченого
і здобуття ним ученого ступеня.
Середньо-азійське відрядження Д. Яворницького було розра-
ховане на три роки, але фактично вчений перебував там 2 роки.
У квітні 1894 р. він виїхав до Москви для роботи в архівах, з ме-
тою закінчення 2-го тому «Истории запорожских козаков», який
був надрукований у 1895 р. і в якому спостерігаються «наслідки»
перебування вченого в Середній Азії. Це, зокрема, дотримання
ним теорії азійського походження козацтва як історичного явища,
порівняння й виявлення спільних рис у побуті козаків і народів
Середньої Азії.
3-й том монографії вийшов у 1897 р. Критика неоднозначно зу-
стріла цей твір Д. Яворницького, якого обвинувачували в ідеалізації
та романтизації козацтва. Для нього Запорожжя – це республіка,
де панував «повний ідеал рівності». Запорозький козак, в уявленні
Д. Яворницького, це перш за все – воїн і лицар, який інтереси то-
вариства ставить вище за особисті. В своїх працях Д. Яворницький
обґрунтував прогресивну роль запорозького козацтва в історії укра-
їнського народу і міжнародне значення героїчної боротьби козацтва
проти мусульманської турецько-татарської навали, що загрожувала
усьому слов’янському світові.
Після повернення із Самарканда друзі (П. Бабкін, П. Пелехін,
М. Халанський) радили Д. Яворницькому «орієнтуватися» на Мо-
скву, там шукати роботу і захищати дисертацію. Новий 1895 р. Дми-
тро Іванович зустрічав в Москві, у колі друзів, потім поїхав до міста
Владимира (на Клязьмі), де віце-губернатором був зять давнього
його друга Георгія Петровича Алексєєва – князь Микола Петро-
вич Урусов. З того часу й на довгі роки заприятелював Дмитро Іва-
нович з впливовим князем. А у липні 1895 р. за допомогою Івана
Яковича Рудченка (письменника, рідного брата Панаса Мирного)
Д. Яворницького було зараховано на посаду чиновника з особливих
доручень при Варшавській казенній палаті, що її очолював І. Руд-
ченко. Окрім того, І. Рудченко і Г. Алексєєв сприяли встановленню
стосунків Д. Яворницького з Варшавським університетом, зокрема
зверталися до ректора цього університету П. Ковалевського (1850 –
29