94 ЛЮБОМИР ВИНАР
ВІД ЛЬВІВСЬКОЇ( 1991) ДО КИЇВСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ( 1996) ПРО М. ГРУШЕВСЬКОГО
Про діяльність УІТ в 1990-х роках у зв’ язку з грушевськознавством я писав у статті « Ювілейний рік Михайла Грушевського( 3 нагоди 125-ліття з дня народження)». Тут лише треба підкреслити, що у « Зверненні УІТ » від 22 січня 1991 року я підкреслив, що:
« Президія УІТ вітає заходи у Львові і членів УІТ в Україні, як також інших наукових установ і науковців, які дали ініціятиву до побудови пам’ ятника Михайлові Грушевському у Львові... НТШ у Львові і Українське Історичне Товариство плянують у 1991 р. відбути міжнародну конференцію, присвячену відзначенню 125-літгя з дня народження Михайла Грушевського. УІТ плянує у співпраці з іншими науковими установами відбути ювілейні наукові конференції в Європі, Америці і Канаді9.
Я уважав, що заплянована міжнародна конференція у Львові може відіграти вийняткову ролю у затісненні співпраці між грушевськознавцями в діяспорі і Україні, а це безпосередньо причиниться до поширення грушевськознавчих студій у глобальному вимірі. Вже в жовтні 1990 року я одержав офіційного листа від д-ра О. Романова, що він годиться перевести конференцію спільно з УІТ. Звичайно, Академія Наук підготовила окремі відзначення М. Грушевського у Києві, але у Львові мала відбутися центральна міжнародна конференція. Це і робило певний сенс— М. Грушевський був найвидатнішим головою НТШ, завдяки якому Товариство стало « некоронованою академією наук ».
Проте мені найбільше хотілося, щоб ми могли поширити ряди дослідників життя і спадщини історика і рівночасно почати спільні видання. Саме Міжнародна ювілейна конференція у Львові, що відбулася в днях 27 до 29 серпня 1991 р., і посвячення пам’ ятного каменя під пам’ ятник Грушевського( проспект Шевченка) створили атмосферу співпраці і визначення відповідних напрямних у розвитку нового етапу грушевськознавства в Україні і поза її межами. Д-р О. Романів і я проводили головними пленарними сесіями, а на самій конференції 14 членів УІТ з діяспори і України виголосили наукові доповіді. З молодих істориків з України вирізнялися Ігор Гирич з Києва і Віктор Заруба з Дніпропетровська, які виголосили доповіді, побудовані на новому архівному матеріялі, і вже тоді були членами УІТ. З закордонних членів Товариства брали участь О. Домбровський, А. Жуковський, Д. Штогрин і С. Козак. Можна сказати, що це була вдала конференція, добре підготовлена і з участю науковців, які репрезентували різні генерації істориків, різні країни, а також спеціялістів з різних ділянок ук
9 Л. Винар, « Ювілейний рік Михайла Грушевського і УІТ *. Український Історик, 1991, т. 28, ч. 1— 2, с. 9— 23; « Звернення Українського Історичного Товариства...», цит. пр., с. 8.