II. НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 91
Міжнародної Асоціяції Україністів в той час було чимало партійних комуністів, які, як опісля показалося в дискусії, неприхильно, а то й вороже ставилися до Грушевського, його концепцій і доповідача... До того я їхав з твердим рішенням проголосити на Конгресі наступний 1991 рік ювілейним роком Грушевського. Перше проголошення я вже зробив на науковій конференції УІТ і УВУ в Мюнхені 25 серпня 1990 року в моїй дорозі до Києва на Конгрес МАУ. Цікаво згадати, що Олександер Петрович в 1990 році дуже боявся, щоб я їхав в Україну, мовляв, « там можуть Тебе задержати— органи КГБ діють і пильно слідять за « ворогами вітчизни »... Щоб його заспокоїти, я сказав, що їду до Західної Европи, і аж по приїзді розказав про мій побут в Києві і Львові.
На київському летовищі офіційні урядники відібрали від мене усі мої книжки про Грушевського і не звертали зовсім уваги на моє пояснення, що я везу їх для Академії Наук... Це не був добрий знак. Учасників Конгресу приміщено в готелі « Москва » неподалік від Хрещатика і Академії Наук, і це було вигідно. Цей готель став місцем зустрічі з київськими і львівськими науковими діячами. Треба сказати, щоб свобідно говорити, ми виходили до невеличкого парку перед готелем. Дня 29 серпня я виголосив доповідь в Актовому залі Інституту Історії АН; була гаряча дискусія під час і після доповіді, і під кінець цієї сесії я подав внесок, щоб Міжнародний конгрес україністів прилучився до ініціятиви УІТ і також проголосив ювілейний рік Грушевського в 1991 році. Мою резолюцію включено в офіційні « Резолюції III секції конгресу МАУ », а вже 1-го вересня на пленарному заключному засіданні-сесії Конгресу їх подано до затвердження( голосування) усім учасникам коніресу.
Також тоді подано другу резолюцію Аркадія Жуковського і мою про скасування так званих « переяславських тез », на основі яких фальсифікується історія України8. Після відчитання цих двох резолюцій учасники, за малими вийнятками, їх одобрили вставанням з місць довготривалими оплесками. Ця спонтанна реакція, на яку я не сподівався, виразно вказувала на те, що приходять нові часи для розвитку і відродження української національної історіографії в Україні, а також що почався новий етап грушевськознавства, яке будемо тепер розбудовувати спільними силами українських істориків в Україні і на Заході. В своїй прогнозі я не помилився, вже в 1990 році у Києві і у Львові почалася ця співпраця, і дисципліна грушевськознавства з далекої Америки « перещепилася » на рідну землю. Це було природне і закономірне явище. Для мене особисто це був неповторний момент не лише радости, але також повної сатисфакції. Наша довголітня
8 Резолюції прочитав проф. О. Пріцак, керівник III секції Конгресу, в такому порядку: 1. « Підтримати пропозицію голови Українського Історичного Товариства( Кент, Огайо, США) проф. Любомира Винара про проголошення 1991 року ювілейним роком Грушевського ». 2. Запропонувати( в оригінальному тексті було вимагати— Л. В.) ЦК КПУ скасувати сталінську постанову і тези « До 300-літгя возз’ єднання України з Росією, засудивши тези як такі, що брутально фальсифікують історію України »( 3 резолюції МАУ) Див.: Український Історик, 1990, т. 27, ч. 1— 4, с. 217— 218.