78 ЛЮБОМИР ВИНАР
ці наші розмови й розповіді батька залишили глибокий слід у моїм молодечім світовідчуванні. Я був дуже гордий, що батько знав Грушевського і був учасником визвол ьної боротьби за Українську державу під його проводом.
Вже значно пізніше в 1960-х роках я збирав матеріяли про Грушевського і розмовляв з його співробітниками, знайомими і членами родини Грушевських. Тут в першу чергу маю на увазі діячів Центральної Ради Михайла Єремієва і Євгена Онацького, колишніх секретарів ЦР і близьких його співробітників у той час— Бориса Мартоса, видатного діяча і міністра УНР, генерала Миколу Капустянського, видатного військового діяча, полк. Володимира Кедровського та інших будівничих української державносте в 1917— 1920 роках. Від них в розмовах і з мого листування з ними я багато довідався про особистість і діяльність Грушевського. З його наукових співробітників і науковців, які його безпосередньо знали перед і після упадку Української Народньої Республіки, згадаю професорів і науковців Олександра Оглоблина, Наталію Полонську-Василенко, Володимира Дорошенка, Володимира Міяковського, Миколу Чубатого та інших. З родини згадаю о. Николая Вояковського, який подав мені цінні інформації про родину Марії Грушевської з Вояковських. Саме завдяки їм я досить добре зорієнтувався не лише в політично-державній і науково-академічній діяльності Грушевського, але також дізнався « з перших рук » про його особисті прикмети і характер. До сьогодні намагаюся зібрати якнайбільше матеріялів про Грушевського і його родину. Тут зокрема згадаю пані д-ра Теодозію Савицьку, яка до сьогодні надсилає мені матеріяли про родинне життя Грушевських в Галичині, включно із відбитками листів Марії Грушевської до членів родини і приятелів вже з Києва після 1924 року. Не має сумніву, що розповіді сучасників, співробітників і членів родини Грушевських є вийнятково важливими джерелами, що доповнюють інші джерельні матеріяли. Отже, я посередньо познайомився з Грушевським через його учнів, співробітників і співучасників боротьби за відновлення української держави у Визвольних змаганнях 1917— 1920 років.
« Ілюстрована історія України » була першою друкованою працею Грушевського, яку я переглянув ще перед Другою світовою війною. Пригадую, що я звернув увагу на ілюстрації з історичною тематикою, портрети українських князів, гетьманів, культурних діячів і будівничих Нової України. В той час я з моїми товаришами часто уявляв себе княжим дружинником, козаком або січовим стрільцем, який боровся з різними ворогами України. В юнацьких іграх з моїми товаришами ми намагалися відтворити в нашій уяві лицарський дух княжої і козацької України. Саме ілюстрації з історії Грушевського давали нам цінний матеріял. Докладніше згадую про ці події в нарисі « Як я став грушевськознавцем ».
Популярна « Ілюстрована історія України » Грушевського була знаменитим підручником для юнацького захоплення історією рідної землі. Це моє перше « знайомство » і « зустріч » з Грушевським і його історією та іншими виданнями включно із його нарисом « Всесвітня історія в короткім огляді »( 1920) залишили тривалий слід у формуванні мого світогляду і зацікавленні