І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 71
чергу від установ, які пов’ язують свою настанову з академічними традиціями історика, а деякі уважають його своїм патроном.
Історик Р. Я. Пиріг, видатний дослідник доби Грушевського, пропонує створення Державної комісії для спадщини Михайла Грушевського, яка зайнялася б виданням творів Грушевського( ідеться про повне видання) 111. Правдоподібно, це могла б бути державна комісія, яка діяла б при Кабінеті міністрів Української Держави. Не можна забувати, що сучасна Українська Держава, як було згадано її президентами Л. Кравчуком і Л. Кучмою, пов’ я зується з традиціями Української Народньої Республіки і з державотворчою концепцією Грушевського. Тому створення такого окремого тіла, на нашу думку, було б позитивним кроком в перевиданні творів Грушевського й інших головних видавничих проектів грушевськознавства. Звичайно, така комісія мусіла б співпрацювати з відповідними науковими установами в Україні і на Заході. Така співпраця не лише можлива, але й бажана. Вона вже здійснюється. Найкращий приклад— це співдія Міжнародного Академічного Комітету для вшанування 130-літгя народження Михайла Грушевського, що діяв при Президії Українського Історичного Товариства і державного « Оргкомітету з підготовки та відзначення 130-річчя від дня народження М. С. Грушевського », що постав на основі указу Президента України Леоніда Кучми в Києві. Два комітети співпрацювали, улаштовували ювілейні наукові конференції в Україні і інших країнах і спільно причинилися до вшанування пам’ яті Великого Українця.
Успіх дальшого розвитку грушевськознавства буде залежати від координації праці між поодинокими науковими установами і університетами в Україні і в інших країнах світу.
Тому ЗО років, коли ми закладали основи цієї науки, ми були відірвані від України, що перебувала під диктатурою комуністичної партії. Ми не мали доступу до архівних фондів грушевськіяни в Києві, Львові і інших містах, подібно як більшість наших колег-істориків в поневоленій батьківщині. Незважаючи на ці перешкоди, завдяки наполегливій праці ми видержали і перенесли полум’ яний смолоскип грушевськознавства з землі Вашінґтона у вільну, незалежну Українську Державу. Ми своє завдання виконали, без уваги на різні недостачі і оснували науку грушевськознавства і сьогодні не припиняємо діяльности. Навпаки— ми її посилюємо і спільними силами грушевськознавців в Україні і в інших країнах, що в них проживають науковці, які вивчають життя і творчу спадщину Михайла Грушевського, дальше розбудовуємо науку грушевськознавство. Це наш обов’ я зок, і Українське Історичне Товариство зробить все, що в його силах, щоб українські історики і інші науковці причинилися своєю творчо-науковою працею до всебічного вивчення життя і творчости провідного будівничого Нової України. Наша праця « Вступ до грушевськознавства » є лише вступом до обгово
111Р. Я. Пиріг, « Актуальні проблеми сучасного вітчизняного грушевськознавства ». Історична наука на порозі XXI століття: підсумки та перспективи, Харків, 1995, с. 333.