70 ЛЮБОМИР ВИНАР
XX ст.— Української Народньої Республіки, діяча в різних політичних партіях і угрупуваннях. Зокрема важливе джерельне і об’ єктивне насвітлення його історично-політичних концепцій, які часто упрошуються двома соціополітичними означеннями « народник » і « державних », які себе взаємно виключають. Джерельні матеріяли виразно вказують, що Грушевський у своїй політичній діяльносте був народником і державником і нав’ язував свої державні концепції до політичних концепцій « Старої України »— себто Козацько-гетьманської держави і Кирило-Методіївського братства в XIX ст. Отже, ця тема вийнятково важлива, і уважаємо, що історики, політологи, правники, соціологи і інші дослідники, на основі джерел, зможуть дати нове насвітлення Грушевського як громадсько-політичного діяча. Усі ділянки діяльносте і творчосте Михайла Сергійовича вимагають нового дослідження. Це також відноситься до нових біографічних студій, основаних на нововіднайдених і « старих » архівних і інших матеріялах, в яких дослідники мали б змогу наново проаналізувати усі періоди життя і діяльносте М. Грушевського та визначити його місце в українському і світовому історичних процесах. Дослідження повинні бути аналітично-синтетичного характеру. Передумова успіху: глибинне знання методології і джерел і відкинення будьяких сучасних ідеологічно-політичних особистих переконань. Не слід « мішати » особисті політичні світоглядові погляди з науковим дослідженням. Це треба добре запам’ ятати « старим » і « молодим » грушевськознавцям.
Під кінець моїх роздумувань про нові праці, присвячені Грушевському, бажаю згадати про ще один, вийнятково важливий проект грушевськознавства. На увазі маю опрацювання спільними силами грушевськознавців « Енциклопедії грушевськознавства », або « Енциклопедичний словник М. Грушевського ». Цей проект я обговорював з істориками, архівістами і музеологами, головно з молодшого покоління істориків у Києві. В принципі усі піддержали цю ідею. Запроектована енциклопедія була б довідково-науковою основою грушевськознавства. Я вірю, що спільно з грушевськознавцями-ентузіястами і науковими установами цей проект, без уваги на різні ускладнення, можна і треба здійснити. Запрошуємо науковців приступити до обговорення « Енциклопедії грушевськознавства »— вийнятково важливого видання, якщо ідеться про дальший розвиток цієї дисципліни.
Під кінець нашої статті декілька слів про організаційно-наукову структуру грушевськознавства. Як знаємо, існує цілий ряд наукових установ в Україні і на Заході, які позитивно відносяться до систематичного наукового вивчення доби Грушевського і до грушевськознавства. Про них ми вже згадували. Також не можна забути, що існує катедра української історії ім. М. Грушевського при Гарвардському університеті( її керівник Роман Шпорлюк), яка, на мою думку, могла б включитися в розбудову грушевськознавства і співпрацювати в реалізації проекту. Також згадаємо про Українську Вільну Академію Наук у США і її Історичну Секцію— не має сумніву, що Академія піддержить цей проект, НТШ і НАН України, які тепер нав’ язують до наукових традицій і спадщини Грушевського, на мою думку, приступлять до спільної праці. Успіх залежить від нас усіх, у першу