70 ЛЮБОМИР ВИНАР
XX ст .— Української Народньої Республіки , діяча в різних політичних партіях і угрупуваннях . Зокрема важливе джерельне і об ’ єктивне насвітлення його історично-політичних концепцій , які часто упрошуються двома соціополітичними означеннями « народник » і « державних », які себе взаємно виключають . Джерельні матеріяли виразно вказують , що Грушевський у своїй політичній діяльносте був народником і державником і нав ’ язував свої державні концепції до політичних концепцій « Старої України » — себто Козацько-гетьманської держави і Кирило-Методіївського братства в XIX ст . Отже , ця тема вийнятково важлива , і уважаємо , що історики , політологи , правники , соціологи і інші дослідники , на основі джерел , зможуть дати нове насвітлення Грушевського як громадсько-політичного діяча . Усі ділянки діяльносте і творчосте Михайла Сергійовича вимагають нового дослідження . Це також відноситься до нових біографічних студій , основаних на нововіднайдених і « старих » архівних і інших матеріялах , в яких дослідники мали б змогу наново проаналізувати усі періоди життя і діяльносте М . Грушевського та визначити його місце в українському і світовому історичних процесах . Дослідження повинні бути аналітично-синтетичного характеру . Передумова успіху : глибинне знання методології і джерел і відкинення будьяких сучасних ідеологічно-політичних особистих переконань . Не слід « мішати » особисті політичні світоглядові погляди з науковим дослідженням . Це треба добре запам ’ ятати « старим » і « молодим » грушевськознавцям .
Під кінець моїх роздумувань про нові праці , присвячені Грушевському , бажаю згадати про ще один , вийнятково важливий проект грушевськознавства . На увазі маю опрацювання спільними силами грушевськознавців « Енциклопедії грушевськознавства », або « Енциклопедичний словник М . Грушевського ». Цей проект я обговорював з істориками , архівістами і музеологами , головно з молодшого покоління істориків у Києві . В принципі усі піддержали цю ідею . Запроектована енциклопедія була б довідково-науковою основою грушевськознавства . Я вірю , що спільно з грушевськознавцями-ентузіястами і науковими установами цей проект , без уваги на різні ускладнення , можна і треба здійснити . Запрошуємо науковців приступити до обговорення « Енциклопедії грушевськознавства » — вийнятково важливого видання , якщо ідеться про дальший розвиток цієї дисципліни .
Під кінець нашої статті декілька слів про організаційно-наукову структуру грушевськознавства . Як знаємо , існує цілий ряд наукових установ в Україні і на Заході , які позитивно відносяться до систематичного наукового вивчення доби Грушевського і до грушевськознавства . Про них ми вже згадували . Також не можна забути , що існує катедра української історії ім . М . Грушевського при Гарвардському університеті ( її керівник Роман Шпорлюк ), яка , на мою думку , могла б включитися в розбудову грушевськознавства і співпрацювати в реалізації проекту . Також згадаємо про Українську Вільну Академію Наук у США і її Історичну Секцію — не має сумніву , що Академія піддержить цей проект , НТШ і НАН України , які тепер нав ’ язують до наукових традицій і спадщини Грушевського , на мою думку , приступлять до спільної праці . Успіх залежить від нас усіх , у першу