І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 57
і їх зберігав без огляду на воєнні катаклізми. Знаємо, що деяка частина його рукописів і листування згоріли в березні 1917 року під час повороту з Москви до Києва84, а ще більша частина архівних матеріялів знищила большевицька артилерія 25 січня 1918 року за безпосереднім наказом Муравйова. Про це докладно згадує Грушевський у своїй статті « На переломі », мовляв:
« 25 січня, під час бомбардування Києва, більшовики запальними стрільнами розстріляли дім, де я жив— наш фамілійний дім... Кільканадцять запальних снарядів, що влетіли один за другим до нашого помешкання й сусідних, за декілька хвилин обернули в суцільне огнище ввесь дім. Згоріли мої рукописи і матеріяли, бібліотека і листування... Ніякі сили вже тепер не вернуть його...» 85.
Грушевський пережив цю трагедію, але не зломився. Він наново почав відтворювати свою бібліотеку і архів.
Як основник і голова Археографічної комісії в НТШ, УНТ і ВУАН він є основником українського модерного джерелознавства й археографії. М. Грушевський мав повне розуміння ваги першоджерел в дослідженні окремих історичних явищ і життя окремих історичних діячів.
У Центральному державному історичному архіві( ЦДІА) України в Києві зберігся найповніший опис родини Грушевських( Фонд ч. 1235), в якому листування займає приблизно 75 відсотків документів і за підчисленням включає приблизно одну тисячу листів Грушевського( до окремих осіб і установ), б. 12 тисяч листів до Михайла Сергійовича і б. 1000 листів до історика від різних установ і організацій86. Також у фонді зберігаються листи Марії Грушевської, Катерини Грушевської, Олександра Грушевського, Галини Грушевської і інших членів родини Грушевських. Багаті джерельні матеріяли зберігаються у Центральному Державному Історичному Архіві у Львові( фонд К. Студинського, в якому збережено 314 листів історика до Студинського) 87, фонд Літературно-наукового вісника( ф. 401), джерельні матеріяли НТШ( ф. 309), матеріяли І. Крип’ якевича( фонд 357), С. Томашівського( ф. 368) і інші архівні фонди у
84 В автобіографічному записі він пише: « Спіткало мене велике нещастя в тій дорозі: віз( залізничний— Л. В.), в якім я їхав, загорівся, ледви з життям я вискочив, а речі мої і рукописи в огні згоріли ». Український Історик, 1966, ч. І— 2, с. 99. Цікаво згадати, що ця вістка спершу появилася в автобіографічній статті М. Грушевського « З життя проф. М. Грушевського » в часописі Український Голос( Вінніпег), ч. 16 за 21. IV. 1920 р. У 1966 році я передрукував цю статтю в УІ і дав новий наголовок « Автобіографія Михайла Грушевського, 1914— 1919 » з відповідним введенням « Від редакції ».
85 Михайло Грушевський, « На переломі ». На порозі Нової України, с. 5. Докладніший опис пожежі дому Грушевського в спогаді Євгенії Кричевської, « Пожежа будинку Михайла Грушевського », Нові дні, 1958, ч. 105. о /
Ігор Гирич, упорядник. Епістолярна спадщина Михайла Грушевського. Покажчик до фонду N0 1235 у ЦДІА України у м. Києві. К., 1996.
87 Центральний Державний Історичний Архів України у Львові( ЦДІА— Л.), ф. 362, фонд К. Студинського. Історик-архівіст Галина Сварник, член УІТ, підготувала Листи М. Грушевського до К. Студинського( 1894— 1932 рр.)( Львів— Нью- Йорк, 1998).