І . ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 57
і їх зберігав без огляду на воєнні катаклізми . Знаємо , що деяка частина його рукописів і листування згоріли в березні 1917 року під час повороту з Москви до Києва84 , а ще більша частина архівних матеріялів знищила большевицька артилерія 25 січня 1918 року за безпосереднім наказом Муравйова . Про це докладно згадує Грушевський у своїй статті « На переломі », мовляв :
« 25 січня , під час бомбардування Києва , більшовики запальними стрільнами розстріляли дім , де я жив — наш фамілійний дім ... Кільканадцять запальних снарядів , що влетіли один за другим до нашого помешкання й сусідних , за декілька хвилин обернули в суцільне огнище ввесь дім . Згоріли мої рукописи і матеріяли , бібліотека і листування ... Ніякі сили вже тепер не вернуть його ...» 85 .
Грушевський пережив цю трагедію , але не зломився . Він наново почав відтворювати свою бібліотеку і архів .
Як основник і голова Археографічної комісії в НТШ , УНТ і ВУАН він є основником українського модерного джерелознавства й археографії . М . Грушевський мав повне розуміння ваги першоджерел в дослідженні окремих історичних явищ і життя окремих історичних діячів .
У Центральному державному історичному архіві ( ЦДІА ) України в Києві зберігся найповніший опис родини Грушевських ( Фонд ч . 1235 ), в якому листування займає приблизно 75 відсотків документів і за підчисленням включає приблизно одну тисячу листів Грушевського ( до окремих осіб і установ ), б . 12 тисяч листів до Михайла Сергійовича і б . 1000 листів до історика від різних установ і організацій86 . Також у фонді зберігаються листи Марії Грушевської , Катерини Грушевської , Олександра Грушевського , Галини Грушевської і інших членів родини Грушевських . Багаті джерельні матеріяли зберігаються у Центральному Державному Історичному Архіві у Львові ( фонд К . Студинського , в якому збережено 314 листів історика до Студинського ) 87 , фонд Літературно-наукового вісника ( ф . 401 ), джерельні матеріяли НТШ ( ф . 309 ), матеріяли І . Крип ’ якевича ( фонд 357 ), С . Томашівського ( ф . 368 ) і інші архівні фонди у
84 В автобіографічному записі він пише : « Спіткало мене велике нещастя в тій дорозі : віз ( залізничний — Л . В .), в якім я їхав , загорівся , ледви з життям я вискочив , а речі мої і рукописи в огні згоріли ». Український Історик , 1966 , ч . І — 2 , с . 99 . Цікаво згадати , що ця вістка спершу появилася в автобіографічній статті М . Грушевського « З життя проф . М . Грушевського » в часописі Український Голос ( Вінніпег ), ч . 16 за 21 . IV . 1920 р . У 1966 році я передрукував цю статтю в УІ і дав новий наголовок « Автобіографія Михайла Грушевського , 1914 — 1919 » з відповідним введенням « Від редакції ».
85 Михайло Грушевський , « На переломі ». На порозі Нової України , с . 5 . Докладніший опис пожежі дому Грушевського в спогаді Євгенії Кричевської , « Пожежа будинку Михайла Грушевського », Нові дні , 1958 , ч . 105 . о /
Ігор Гирич , упорядник . Епістолярна спадщина Михайла Грушевського . Покажчик до фонду N0 1235 у ЦДІА України у м . Києві . К ., 1996 .
87 Центральний Державний Історичний Архів України у Львові ( ЦДІА — Л .), ф . 362 , фонд К . Студинського . Історик-архівіст Галина Сварник , член УІТ , підготувала Листи М . Грушевського до К . Студинського ( 1894 — 1932 рр .) ( Львів — Нью- Йорк , 1998 ).