56 ЛЮБОМИР ВИНАР
хайла Сергійовича за 1886— 1894 80 і 1904— 1910 роки81. Ці автобіографічні розповіді становлять особливу цінність і містять важливі дані про родинне, наукове і громадське життя Грушевського, його співпрацю з науковими діячами, письменниками, політиками і іншими діячами. Також вони є неоціненними джерелами для вивчення родинного і побутового життя Грушевського і його науково-організаційної і громадсько-політичної діяльносте. Тепер Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського у Києві і Українське Історичне Товариство плянують ці видання спільно видати82.
Листування— епістолярна спадщина М. Грушевського, членів його родини, його співробітників і сучасників становить одну з головних джерельних категорій грушевськознавства. На загал листування можна поділити на дві групи: 1. Приватне листування. 2. Офіційне листування. Листи Грушевського і до нього є одним із найважливіших джерел для дослідження його приватного життя, наукової і громадсько-політичної діяльносте. Я вповні поділяю думки видатного грушевськознавця Ігоря Гирича, що
« Величезний масив епістолярію й щоденник М. Грушевського дають надзвичайно багато для дослідження українського національно-визвольного руху й громадсько-політичного життя кінця XIX— початку XX ст. Листи до історика почасти єдине джерело інформації про події історичної давнини, про процес роблення політичних програм, заміри, інтелектуальні суперечки, взаємини між визначними діячами цієї доби... Через взаємини ми можемо простежити напрями, що постали перед українським рухом, проаналізувати причини невдач в конкретних випадках національного суспільного життя, зрозуміти ідеологію різних угруповань, сутність теоретичних суперечок і розбіжности поглядів » 83.
До того можемо додати, що систематичне вивчення родинного життя М. Грушевського, його взаємин з дружиною, донькою, братом і іншими членами роду Грушевських знаходять, значною мірою, своє віддзеркалення в листуванні. Не забуваймо, що Михайло Сергійович вийнятково дбав про архівні родинні матеріяли( щоденники, листування, записники)
80 Михайло Грушевський, « Щоденник ». Київська старовина, 1993, ч. 1, с. 4.
81 Ігор Гирич, « Щоденник М. Грушевського як історичне джерело ». Український Історик, 1991— 1992, т. 38— 39, с. 344— 351; Ігор Гирич, Щоденники М. С. Грушевського( 1904— 1910 рр.), Київська старовина, 1995, ч. 1.
82 Лист П. С. Соханя, директора Інституту до Любомира Винара, голови УІТ з 24 жовтня 1996 року в справі спільного видання цих двох щоденників М. Грушевського.
Ігор Гирич, Архів М. Грушевського як джерело для вивчення діяльности визначних постатей українського руху( М. Грушевський, С. Єфремов, В. Липинський, М. Василенко). Автореферат дисертації. К., Інститут української археографії НАН України, 1995, с. 1. У своїй праці історик подає таку клясифікацію архівних джерел: 1. Епістолярні. 2. Наративні. 3. Офіційна документація державних фондоутворювачів. 4. Преса( газети і журнали). 5. Публікації вчених з суспільної проблематики, с. 3.