І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 55
шевського і інші матеріальні залишки, що належали Грушевському і членам його родини( наприклад, годинники, обручки і т. п.). Ці джерела є рівночасно « археологічними знахідками »,— вони важливі для відтворення обставин побуту і матеріяльної культури Грушевського. Ці джерела здебільшого знаходяться в музеях. Київський музей Грушевського вже роками пошукує за тими матеріяльними джерелами.
Нас цікавлять перш за все письмові джерела, зокрема епістолярні й інші першоджерельні архівні матеріяли, що зберігаються в архівах України і поза її межами. Ми вже згадали, що завдяки віднайденню нових джерел, пов’ я заних посередньо і безпосередньо з грушевськознавством, значно поширено джерельну основу цієї науки. Тепер проходить переоцінка діяльности М. Грушевського і його творчосте у зв’ язку з цим. Галина Сварник, обговорюючи джерела грушевськознавства у львівських архівах, правильно підкреслила, що джерельно-документальна « база неоднорідна і включає великий діяпазон джерел різних рівнів( від офіційних документів державних установ... через комплекс документів НТШ( з усіма протоколами засідань, офіційним листуванням товариства, видавничими і бібліотечними справами...) аж до листування Грушевського та його родини з масою кореспондентів у Галичині і поза нею, а також пов’ язаного з Грушевським кола осіб між собою » 78.
Ця різнородність історичних джерел характеризує київський і інші періоди його діяльносте в Україні і на еміграції. Видання « Споминів » Грушевського в ж. « Київ » у 1988-89 рр. 79 започатковує в Україні новий період вивчення і видання досі невідомих джерел до життя історика. Ці спогади з відповідними поясненнями вносять зовсім новий матеріял до вивчення життя і діяльности Михайла Сергійовича, включаючи часи Центральної Ради. Звичайно, мемуарна література як історичне джерело вимагає докладної аналізи( внутрішня і зовнішня історична критика джерел), але це вже справа методології історичного досліду. Не менш важливі щоденники Ми
78 Г. Сварник, « Джерелознавча база грушевськознавства ». Михайло Грушевський і
Львівська історична школа. Редакційна колегія: Ярослава Грицак, Ярослав Дашкевич. Львів— Нью-Йорк, 1995, с. 235— 236.
79 Михайло Грушевський, « Спомини ». Київ, 1988, ч. 9— 12; 1989, ч. 8— 11. Спогади опрацював і зредагував Сергій Білокінь. Історія переховання спогадів історика має свою цікаву історію, про що варто було б згадати у передмові до їхнього видання. На початку 60-х років доцент Київського університету М. Кошель одержав рукопис від одної особи, видрукував на машинці чотири копії і передав їх, як писав, для зберігання « серед друзів ». Одну з цих копій передав Ярославові Дзирі, який, за дозволом п. Кошеля, передав машинопис мені у Києві. Оригінал рукопису зберігається в С. Білоконя. М. Кошель заслуговує на щиру подяку за збереження цього важливого біографічного джерела за часів комуністичної влади. Немає сумніву, що « Спомини » Грушевського заслуговують на видання окремою книжкою. Ці інформації базовані на записці М. Кошеля і інформації Я. Дзири( Київ, жовтень, 1996).