58 ЛЮБОМИР ВИНАР
ЦДІА України у Львові, що відносяться безпосередньо до життя Грушевського, його учнів, його наукової діяльности. Вони включають приватне та офіційне листування і різні рукописи. Вийняткову цінність становлять джерельні матеріяли Грушевського і про нього в Інституті рукопису ЦНБ НАН України у Києві, що складається з автографів листів Грушевського до різних діячів, включаючи листи до С. Єфремова, М. Доманицького, О. Кандиби( Олеся) та ін. Також збереглися матеріяли ВУАН, Українського Наукового Товариства у Києві та інші важливі джерельні матеріяли. В архіві також зберігаються фотодокументи М. Грушевського88. Відносно фотодокументів треба згадати їхню багату колекцію в Музеї М. Грушевського у Києві, що я маз змогу їх оглядати. Там також зберігаються численні матеріяльні джерела( напрйклад, меблі Грушевського тощо). З інших архівів, в яких знаходяться джерельні матеріяли грушевськіяни, згадаємо Центральний державний архів громадських об’ єднань України( ЦЦАГО), де зберігаються документи комуністичної партії; Центральний державний архів вищих органів влади і органів державного правління України( ЦДАВО) 89, Архів Служби безпеки України( АСБУ) і інші архіви України( Дніпропетровськ, Чернігів і інші міста). Також важливо згадати Архів Інституту ім. Т. Шевченка НАНУ, в якому зберігаються важливі епістолярні джерела( Єфремов і інші). На окрему згадку заслуговує Державний архів Служби безпеки в Україні, в якому знаходяться матеріяли ҐПУ НКВД відносно Грушевського, а зокрема 122 томи справи Українського Національного Центру, що його, за рецептою КПУ, очолював Грушевський. Щойно видана збірка архівних матеріялів В. Пристайком і Ю. Шаповалом з фондів цього архіву відкриває
88 С. М. Кіржаєв, уклад. Документальні матеріяли М. С. Грушевського у фондах Відділу рукописів ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН УРСР. Київ, 1991, 114 с.
89 Фонд Української Центральної Ради( ф. 1115) зберігається в ЦДАВО. Недавно на основі цього фонду і інших матеріялів появилася збірка Українська Центральна Рада. Документи і матеріяли, том 1, Київ, 1996, с. 578. Видно, що укладачі збірки не віднайшли оригінальних протоколів, а передруковують їх, значною мірою, з часопису « Вісти з Української Центральної Ради *— отже, є можливість, що у передруку закралися деякі помилки. До речі, про книжку протоколів ЦР запитувався Грушевський у листі до Євгена Онацького, секретаря Ц. Ради. Про це Онацький писав мені у листі з 2. XI. 1971 р. так: « Опинившись за кордоном, він( М. Грушевський— J1. В.) написав мені... що я зробив з першою книжкою протоколів Укр. Цент. Ради.( Другу незакінчену книжку протоколів я передав мойому наступникові Постоловському Ант., а перша залишилася в мене, і М. Грушевський про те знав). Я відповів, що, від’ їжджаючи за кордон, я сховав ту книжку у Міському київському музеї, де я був бібліотекарем, де працював Дан. Мих. ІДербаківський. Не знаю, чи Грушевський, повернувшися до Києва, віднайшов ту книжку протоколів, чи вже її перед тим знайшли чекісти, переводячи трус в Музеї ».— Любомир Винар, Євген Онацький— чесність з нацією( 1894— 1979), Нью-Йорк-Мюнхен, 1981, с. 23.
Я довше зупинився над цією справою— книжка оригінальних протоколів УЦ Ради— одне з найважливіших офіційних джерел до історії діяльности М. Грушевського, голови ЦР. Вірю, що київські історики і архівісти вияснять цю важливу справу.