Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 43

42
ЛЮБОМИР ВИНАР
ДІЯЛЬНІСТЬ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
Дослідження многогранної діяльносте Михайла Грушевського, що
охоплювала головні ділянки культурного, наукового, суспільного, полі­
тичного життя України, належить до головних завдань грушевськознав-
ства. Учасники і співробітники Михайла Сергійовича, що були його при­
ятелями і опонентами, підкреслювали його колосальний резервуар твор­
чої енергії і вийняткові організаційні здібности та працьовитість. До
сьогодні тяжко зрозуміти вийнятково широкий діяпазон праці і творчос­
те історика. Це вийняткове явище в анналах української історії. Для
прикладу згадаємо характеристику, дану йому Дмитром Дорошенком з
1900-х років:
«В той час проф. Грушсвський уважався всіми нами за провідника
українського національного руху в Росії. Його великі наукові і гро­
мадські заслуги, його організаційний талант створили йому великий
авторитет і глибоку пошану. Він був у наших очах символом всеук­
раїнського єднання, його слово було для нас за тих часів законом»48.
О.
Оглоблин об’єктивно стверджує, що Грушевський як «загальновиз­
наний вождь українства» повертається до Києва, де його «обрано голо­
вою Української Центральної Ради, найвищого органу нового україн­
ського національно-політичного життя. Року 1918 Грушевський був об­
раний Президентом Української Народньої Республіки»49. Це було най­
вище відзначення Грушевського як політичного і державного діяча,
будівничого Нової України. Треба зазначити, що Д. Дорошенко і О. Ог­
лоблин були видатними представниками т. зв. «державницької школи»
української історіографії і значною мірою не поділяли його історіософіч-
них концепцій. Виринає питання, як характеризували Грушевського ви­
датні історики і політичні діячі після його смерте в 1934 році? Для
прикладу наведемо думки Олександра Шульгина, співпрацівника Гру­
шевського в Центральній Раді і першого міністра закордонних справ
Української Народньої Республіки. Він в 1920-х роках розійшовся з Гру-
шевським і негативно оцінював його поворот до Києва у 1924 році.
Шульгин писав:
«Це був великий патріот, це був незрівняний історик, організатор
і публіцист, справжній пророк українського визволення, а поза тим це
була людина, а людині властивим є мати свої моральні якості і свої
хиби. І чим більша людина, тим яскравіше виявляються ті і другі її
риси.
48 Дмитро Дорошенко, Мої спомини про давнє минуле. Вінніпег, 1949, с. 33.
49 Олександер Оглоблин, Михайло Сергієвич Грушевський. Мюнхен, Українське Іс­
торичне Товариство, 1966, с. 5.