І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 43
У Грушевського стало сили, відваги і надхнення, щоб гарячим і сміливим словом збудити і покликати до чину український народ. Ніхто в більшій мірі не мав права на титул фундатора Української Народньої Республіки, як Михайло Грушевський. Він поставив державне завдання перед ще може непідготовленими народними масами і самою інтелігенцією. Він зробив усе можливе і неможливе, щоб довести до проголошення державної суверенности, а потім і незалежности України » 50.
Дослідження діяльносте Грушевського безпосередньо в’ яжеться із науковою методологією і задовільною джерельною основою. Також до уваги слід брати психологічні наставлення Грушевського і його вдачу, що впливали на його організаційну діяльність, як також стан його здоров’ я. Окремі ділянки діяльносте Грушевського часто зазублюються і вказують на її багатовимірність і многогранність. Для прикладу згадаємо його редакційну працю, що включає редагування і засновання наукових і популярних журналів та часописів в контексті його академічної, культурницької, політичної і педагогічно-освітньої діяльносте.
Для кращого огляду окремих ділянок діяльносте М. Грушевського подаємо окрему таблицю( схему) з трьома основними категоріями: 1) науково-академічна діяльність, що охоплює його працю в різних наукових установах, університетах і взагалі вклад Грушевського в розбудову наукового життя; 2) політична і суспільно-громадська діяльність. У цій категорії подаємо працю М. С. Грушевського в різних громадських і політичних установах, його державотворчу діяльність в 1917— 1918 роках, в яких він очолив Українську Центральну Раду; 3) культурно-освітня діяльність охоплює працю історика в педагогічних товариствах, розбудову шкільництва, організацію музеїв, бібліотек, архівів і інші ділянки. Треба підкреслити, що це лиш тимчасова схема( таблиця) діяльносте Грушевського; в майбутньому треба відповідно поширити і доповнити її.
Кожна категорія організаційної діяльносте Грушевського має свою відповідну структуру і характеристику та заслуговує на окреме джерельне дослідження. Це дослідження фактологічно-описового характеру або синтетично-концепційного слід розглядати в певних хронологічних рамках, що відповідають окремим періодам діяльносте і творчосте історика51. У методологічній площині можна застосувати історично-порівняльну, соціологічну і статистичну та інші методи дослідження. Для прикладу зга-
50 Олександер Шульгин, « Трагедія Михайла Грушевського і трагедія України ». Українсько-болгарські вісті, 1935, рік 1, кн. 1, с. 15( передрук з паризького « Тризуба », 1934, ч. 46— 47, с. 2— 5). Див. також Олександер Шульгин, « Михайло Сергійович Грушевський— як політик і людина ». Збірник на пошану Олександра Шульгина, Париж, 1969( Записки НТШ, т. 186).
51 Допоміжним у часовому визначенні організаційної діяльности Грушевського є допоміжна історична наука хронологія. Щойно появилася цінна хронологічна праця В. Ф. Верстюка і Р. Я. Пирога. М. С. Грушевський. Коротка хроніка життя та діяльности. Київ, 1996.