Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 42

І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА
41
життєвих інтересів українських народиіх мас, які (інтереси) для нього
ідентичні з вимогами людяности взагалі... Цитований уже один раз
вислів М. С. Грушевського: «пам’ятаймо — ми репрезентуємо великий
народ і повинні репрезентувати його гідно, достойно»,— цей вислів не
випадкова фраза в його вустах. Для нього це кровний висновок з усіх
наукових розвідок про минуле українського народу й спостережень над
його теперішнім. І в згоді з цим висновком М. С. Грушевеький справді
стоїть на сторожі національної гідности рідного народу»46.
Михайло Грушевський був засновником і редактором «Літературно-Нау­
кового Вістника» та інших часописів та журналів. Ці видання мали великий
вплив на формування українського національного світогляду, на розбудову
національної культури і розвиток укра" ського політичного життя в при­
дніпрянській і придністрянській Україні. Грушевський був одним з найви-
датніших українських публіцистів XX ст. і без систематичного вивчення
його публіцистичної спадщини неможливе об’єктивне насвітлення і аналіза
його життя, діяльносте і творчости.
Літературна творчість Грушевського становить окрему і, мабуть, най­
меншу частину творчої спадщини Михайла Грушевського. Як відомо,
Михайло Сергійович спершу хотів стати українським письменником і на
цьому полі вести роботу «в інтересах українського життя»47. Він писав
поезії, оповідання, повісті і драматичні твори. Значна частина його пое­
тичної і белетристичної спадщини залишилася недрукована. Завдяки
праці співробітників Інституту літератури ім. Т. Шевченка і членів УІТ
Галини Бурлаки і А. О. Шацької готується до друку «Літературна спад­
щина М. С. Грушевського» (т. І, «Художні твори» і т. II «Епістолярна
спадщина») М. С. Грушевського, в якому міститься досі не опубліковане
листування історика з українськими письменниками і суспільно-культур­
ними діячами. В томі «Художні твори» друкуються прозові неопубліко-
вані твори і поезія з відповідними коментарями. Це буде заразом почат­
ком нового насвітлення літературної спадщини М. С. Грушевського. Тре­
ба підкреслити, що вивчення белетристики і поезій Грушевського
в’яжеться рівночасно з дослідами еволюції його світогляду. Грушевський
від літературної творчости перейшов до досліджень української історії й
історії української літератури, хоч ніколи не втрачав зв’язку з україн­
ською художньою літературою і з літературознавством. Його твори від­
дзеркалювали, як згадував Михайло Сергійович в автобіографічному на­
рисі, його гадки, настрої, образи, з якими не міг поділитися в своїх
наукових і публіцистичних працях. У цьому аспекті вони є важливим
джерелом у грушевськознавстві.
46 Сергій Єфремов цит. пр., с. 178. Єфремов писав, що публіцистичні праці Гру­
шевського «роблять з нього духового привідцю сучасного українства». Сергій Єфре­
мов, Історія українського письменства, 1919, т. II, с. 241.
47 Михайло Грушевський, «Як я був колись белетристом». Див. Винар Л. Автобі­
ографія Михайла Грушевського з 1926 року. Нью-Йорк, 1981, с. 43.