зо
ЛЮБОМИР ВИНАР
ними впровадженнями і коментарями грушевськознавців. Поява англомовного перекладу монументальної праці найвидатнішого українського історика стане переломовою подією у світовій історіографії33. Наші думки про ставлення до Грушевського неукраїнських істориків закінчимо оцінкою Джеймса В. Томсона, автора монументального нарису світової історіографії. Він дав таку характеристику творчої спадщини Грушевського:
« Його 9-ти томна історія написана по-українськи, це монумент ерудиції, справжня енциклопедія досліджень цілого покоління українських, російських, німецьких і польських учених. Цією працею Грушевський, який головував у парляменті, що проголосив незалежну Україну( тимчасово) у 1917 р., дав свойому народові наукову базу його національної ідеології » 34.
Немає сумніву, що неукраїнські історики—* спеціялісти історії України дадуть об’ єктивну оцінку М. Грушевському як історикові і творцеві історії.
Найновіший період дослідів Грушевського характеризується широкою джерельно-архівною базою, що безпосередньо впливає на повніше насвітлення і аналізу Грушевського і його доби. Співпраця грушевськознавців у ґльобальному, міжнародному вимірі і покликання до життя Міжнародного товариства ім. М. Грушевського причинюється до популяризації дослідів життя і творчости історика в Україні і поза її межами.
У 1966 році, в якому ми ставили початкові основи під цю нову українознавчу науку, не можна було припустити, що за відносно короткий час творча спадщина Грушевського повернеться в Україну * і що наука грушевськознавства буде розвиватися на рідних землях. Як бачимо, часами недосяжні мрії стають реальністю. Мабуть, вийнятково важливою справою є збільшення кадрів грушевськознавців( істориків, археологів, політологів, літературознавців, архівістів, соціологів, бібліографів і інших). Зокрема йдеться про молоде покоління дослідників, які перебирають традицію наукового грушевськознавства і дальше його розбудовують. На них покладаємо ти * у найбільшу надію.
33 Англомовний переклад ІУР має свою історію. Спершу цією справою займалося УТТ, Ол. Оглоблин, Л. Винар та інші історики мали опрацювати відповідний проект. Через незадовільну фінансову базу не вдалося тоді зреалізувати цей задум. Згодом Українська асоціяція університетських професорів( М. Мельник, П. Стерчо та ін.) бажали виготовити переклад, але з цього проекту нічого не вийшло. Третьою установою, яка бажала виготовити англомовний переклад ІУР,— це НТ1ІІ в Америці. Сенатор П. Юзик з Оттави і д-р Я. Падох займалися цією справою. Див. Петро Стерчо. « До видання « Історії України-Руси » М. Грушевського *. Український Історик, 1984, ч. І— 4, с. 236— 250. Уже були виготовлені перші томи ІУР— але знову ж з цього задуму нічого не вийшло. Тепер, виглядає, що в кінці появиться англомовний переклад ІУР з рамені Канадського інституту українських студій і за фінансовою допомогою п. П. Яцика з Торонто і української громади в Канаді.
34 James Westfall Thomson A History of Historical Writing, vol. 2, New York, 1967, p. 627.