II. НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 109
в історичних, архівних і літературознавчих журналах, без відповідної співпраці між дослідниками, установами й журналами.
Також в « Українському Історику » у розділі « Грушевськознавство » часто друкувалися досі невідомі першоджерельні архівні матеріяли до грушевськознавства. Проте це не розв’ язувало цієї важливої справи. До того тяжкий, а властиво кризовий, фінансовий стан в Україні негативно вплинув на вже давніші запляновані науково-видавничі проекти різних інститутій НАН України( напр., Археографічний інститут у Києві з своїми відділами, Інститут українознавства у Львові, Інститут історії, архіви та інші наукові установи). Я також завважив, що часами між поодинокими науковцями й установами були напруження і непотрібні непорозуміння. Це мені нагадувало ситуацію в діяспорі, де між НТШ, У ВАН, УІТ і іншими установами часами виникали непотрібні непорозуміння, і це ослаблювало нашу наукову діяльність. Та треба було перейти від слів до діла. В 1996 році я мав нагоду зустрітися в Україні й Америці з Миколою Жулинським, директором Інституту літератури, і обговорити питання співпраці і видання творчої спадщини Грушевського. Ще раніше наукові співробітники Інституту Галина Бурлака і Альбіна Шацька, які згодом стали членами УІТ, обговорювали питання видання архівних матеріялів і недрукованої белетристики Грушевського, вони співпрацювали в « Українському Історику ». Отже, була солідна основа для дальшої співпраці між УІТ і Інститутом. У жовтні 1996 році вони звернулися до мене із запрошенням стати редактором творчої спадщини Грушевського, яку Інститут заплянував видати в двох томах: « Вибране листування Грушевського » і том неопублікованої прози історика. Я погодився, але порадив, щоб листування появилося в окремій серії, натомість щоб белетристика Грушевського з включенням його віршів вийшла окремим томом.
Всі на цей плян погодилися, і так народилася нова серія УІТ « Епістолярні джерела грушевськознавства ». Упорядником першого тому є Галина Бурлака, яка вложила чимало праці у підготовку « Листування », а я став редактором серії і її першого випуску. Майбутній дослідник грушевськознавства знайде велике листування, присвячене справі першого тому « Листування Михайла Грушевського », що зберігається в архівах Інституту і УІТ. Дорадником цього видання був мій близький співробітник Ігор Гирич.
Друга подія, на мою думку, епохального значення, якщо йдеться про англомовні переклади наукових праць Грушевського,— це поява першого тому монументальної « Історії України-Руси »( History of Ukraine-Ru^) з рамені Канадського Інституту Українських Студій за головною редакцією спеціяліста історії Хмельниччини Франка Сисина і перекладом Марти Скорупської. Науковим редактором першого тому є Анджей Поппе з Варшавського університету, спеціяліст з середньовічної історії Польщі і України. Побіч англомовної « Енциклопедії Українознавства » за редакцією Володимира Кубійовича, на мою думку, це є найважливіше англомовне видання з ділянки наукового українознавства— української історії. Тут не місце входити в критичну аналізу даного видання, це зробимо в окремій статті. Проте для англомовного наукового світу і студентів, які вивчають історію Східньої Европи, себто України, Росії і Білорусі, це є фундаментальне видання. Для