110 ЛЮБОМИР ВИНАР
пригадки згадаємо, що в 1966 році УІТ висунуло справу англомовного перекладу « Історії України-Руси »( ІУР), але через фінансові обмеження цей проект не можна було зреалізувати. Отже, міжнародне наукове грушевськознавство і світова історія збагатилися англомовним перекладом « Історії України-Руси » Михайла Грушевеького( першим томом), яка є найвидатнішою працею української історіографії протягом її понад 1000-літнього розвитку. Віримо, що після закінчення перекладу усіх томів ІУР Канадський Інститут Українських Студій або Гарвардський Інститут Українських Студій, де існує катедра історії ім. М. Грушевського, започаткують і зреалізують англомовний переклад не менш монументальної « Історії української літератури » Михайла Грушевського. Треба згадати, що УІТ готує англомовний збірник праць про творчість історика і його багатовимірну діяльність.
Під кінець 1997 року Президія Українського Історичного Товариства відновила своє давнє серійне видання « Грушевськіяна ». Перший випуск під назвою « Грушевськознавство: генеза і історичний розвиток » появиться в 1998 році. Отже, роки 1997 / 98 можна вважати переломовими, якщо йдеться про дальший розвиток грушевськознавства на українському і світовому наукових форумах. Ми вступаємо в третє тисячоліття( millenium) з тривалими успіхами, без огляду на різні недотягнення і незадовільну матеріяльну основу.
ПІДСУМКИ
Оглядаючись назад на моє життя і діяльність на різних відтинках науково-академічного і суспільного життя, на мою творчість, я можу щиро ствердити, що найбільше сатисфакції принесла мені довголітня моя « служба грушевськознавству », що охоплювала різні аспекти діяльности. Я знаю, що без вирозуміння і допомоги моїх колег і співробітників « Українського Історика » мені було б дуже важко, а навіть неможливо, розгорнути в цій ділянці систематичну науково-дослідчу і науково-видавничу діяльність на Заході і в Україні. І на цьому місці бажаю сердечно подякувати моїм друзям і співробітникам за їхнє вирозуміння і дружню допомогу.
Сьогодні українська історіографія перебуває в стані кризи. Це саме можна сказати про інші українознавчі дисципліни, включаючи і грушевськознавство, зокрема в науково-видавничій діяльности в Україні. Це зокрема вндно в діяльності Національної Академії Наук України, що досі не змінила свою назву на Українську Академію Наук. Академіки з колишньої Академії Наук УРСР не взяли собі прикладу з Польщі, Росії та інших країн, в яких існують національні академії наук як найвищі наукові установи даної держави і нації. Отже, ще треба дещо зачекати, і віримо, що молода генерація науковців, не обтяжена минулим політично-ідеологічним вантажем, спрямує українське наукове життя в нове русло з чітко визначеними завданнями. Якщо йдеться про грушевськознавство, завдяки співпраці грушевськознавців з України і Заходу ця криза не є така гостра. Я знаю, що її спільними силами переборемо, і це ясно віддзеркалюється в наших спільних наукових виданнях, у нашій академічно-організаційній діяльності.