II. НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 107
виразно підкреслено актуальність наукової і державно-політичної спадщини Грушевського в Україні. У відкритті Нью-йоркської ювілейної конференції я підкреслив, що у ювілейному році Грушевського ми також відзначили п’ ятиліття незалежносте України, прийняття Конституції Української Держави і введення в обіг власної грошової одиниці— гривні. Всі ці історичні події безпосередньо в’ яжуться з діяльністю і творчістю Будівничого Нової України. Як в 1991 році говорив проф. Олександер Оглоблин—« імперія зла впала, а переміг Грушевський ». Проте, на мою думку, розвиток української національної культури, впровадження української мови в усі сфери суспільного життя України, боротьба з комплексом малоросійства і тенденціями русифікації різних галузей життя, включно з правописом української мови, дальше триває. І тут можемо зовсім погодитися з думками Івана Дзюби, що Михайло Грушевський був « не тільки великим мислителем, а й великим просвітителем свого народу, в якомусь сенсі, може, тем « апостолом правди і науки, якого ждав і якого сповіщав Шевченко » 22. І тому у Грушевського можуть багато навчитися і сучасні історики, будівничі культури і сучасні політичні діячі.
Підсумки проробленої праці у ювілейному році Грушевського занотовано в численних конференційних резолюціях в Україні і на Заході. Це також відноситься до грушевськознавства як міждисциплінарної дисципліни. Звичайно, в резолюціях багато обіцянок, а опісля лиш деякі з них здійснюються. Але, якщо йдеться про розвиток грушевськознавства і видання джерельних матеріялів про Грушевського й опрацювання окремих монографічних досліджень про різні аспекти його діяльносте і творчосте, то їх, на мою думку, зможемо вже реалізувати, звичайно, у міру наших сил. Моя праця в ювілейному році не обмежувалася організацією конференцій і інших імпрез. Треба утривалити наші успіхи і неуспіхи, і я збирав матеріяли до спеціяльного тому « Українського Історика » під назвою « Михайло Грушевський: студії і матеріяли »( Нью-Йорк— Київ, 1996, т. 33, с. 472), в якому поміщено окремі дослідження, доповіді з конференцій, нові архівні джерела і інформативний матеріял, що віддзеркалює теперішній стан грушевськознавства і нове насвітлення різних періодів діяльносте історика й різні аспекти його творчосте. Без огляду на дрібні недотягнення цей ювілейний том є вийнятково важливий у дальшому розвитку грушевськознавства. У першу чергу треба підкреслити конструктивну співпрацю істориків і грушевськознавців, які репрезентують різні генерації українських дослідників. Також я намагався дати відповідну структуру цієї дисципліни і опрацював нарис « Вступ до науки грушевськознавства » з обговоренням генези, історіографії, структури, методології і джерельної та бібліографічної основи грушевськознавства. Вірю, що ця праця буде обговорена і відповідно доповнена іншими дослідниками. Також в ювілейному році в Києві появилася моя праця « Михайло Гру-
22 Іван Дзюба, Михайло Грушевський— провідний будівничий української культури. Український Історику 1996, т. 33, ч. 1— 4, с. 230.