102 ЛЮБОМИР ВИНАР
редакцією Я. Грицака і Я. Дашкевича під назвою « Михайло Грушевський і львівська історична школа » 16.
Це вже був другий збірник УІТ у співпраці з іншими науковими установами, присвячений грушевськознавству. Заразом це був позитивний знак, що наша науково-видавнича діяльність в ділянці грушевськознавства в Україні поширюється, а це, у свою чергу, має безпосередній вплив на співпрацю дослідників доби Грушевського у ґльобальному вимірі. У моєму привіті на Львівську конференцію я ще раз підкреслив потребу співпраці і координації між науковими установами в Україні і діяспорі, що займаються грушевськознавством. Хочу згадати, що в липні 1994 року Наукова Рада НТШ у Львові признала мені Диплом лауреата медалі Михайла Грушевського « за внесок у дослідження проблем історії України і видавничу та редакторську діяльність ». Це відзначення, як я зазначив у моєму слові-подяці НТШ, я прийняв також як « відзначення діяльносте і творчосте моїх співробітників..., які допомагали нам у розбудові грушевськознавства як окремої дисципліни українознавчих студій » 17. Я пригадав тоді проф. Олександра Оглоблина, почесного члена НТШ, якому властиво належалася перша нагорода-медаль М. Грушевського ще в 1991 році за його тривалий вкл^д в українську історичну науку. Але, як згадано раніше, якісь « темні сили » не допустили тоді до відзначення найвидатнішого українського історика в другій половині XX століття. Така українська « академічна дійсність »... Я до сьогодні боляче відчуваю неприсутність між нами Олександра Петровича, який так багато зробив для вивчення доби Грушевського і для « Українського Історика ».
В роках 1994— 95 ми почали підготовлення до тривалого відзначення Михайла Грушевського і його 130-ліття з дня народження. На мою думку, це була вийнятково важлива подія, якщо ідеться про дальший розвиток грушевськознавства у всеукраїнському і світовому вимірах. У міжчасі також дійшло до кризи історичних дослідів в Україні з огляду на економічну ситуацію й інші проблеми. Це дуже негативно відбилося на видавничій діяльносте Археографічного і Історичного Інститутів НАН України й інших наукових установ. Треба згадати, що в 1995 році в Україні і на Заході також відзначувано науковими конференціями 30-літ-
16 Михайло Грушевський і львівська історична школа. Нью-Йорк— Львів. Українське Історичне Товариство, Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, Інститут історичних досліджень Львівського державного університету ім. І. Франка, 1995, 256 с.
17 Любомир Винар, « Слово про Михайла Грушевського і НТШ ». Український Історик, 1994, т. 31, ч. 1-4, с. 347-349.
При цій нагоді хочу підкреслити, що із самого початку, коли НТШ відновило свою діяльність у Львові, УІТ гармонійно співпрацювало з нашою найстаршою науковою установою. З другої сторони, як дійсний член НТШ і співробітник « Енциклопедії Українознавства » я вважав, що матірне НТШ повинно стати одним із головних наукових товариств в Україні і причинитися до розбудови грушевськознавства. Я вважаю, що при НТШ повинна існувати окрема наукова комісія для вивчення Грушевського.