II. НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 101
« Внесок « Українського Історика » в грушевськознавство », в якій об’ єктивно подав квантитативний і квалітативний аналіз змісту У І, обговорив окремі дослідження і джерельні матеріяли грушевськіяни15. Можна сказати, що з кожним роком журнал ставав більш популярним в Україні. Мушу признатися, що в Києві я почувався якнайкраще серед молодої генерації дослідників. Зокрема, я звернув увагу на гурток грушевськознавців-ідеалістів, що становили колектив Історико-меморіяльного музею М. Грушевського, що поки що приміщується в Музеї історії Києва, а згодом буде перенесений до колишнього будинку М. Грушевського при вулиці Паньківській, ч. 9. Біля Світлани Панькової, яка всеціло віддала себе праці над розбудовою Музею Грушевського, гуртується група грушевськознавців, які розбудовують колекцію грушевськіяни і досліджують спадщину Грушевського. Українське Історичне Товариство дало відповідний патронат Музеєві Грушевського, і, на мою думку, українська діяспора повинна прийти з належною допомогою. Отже, ми нав’ язали дружню співпрацю з цим творчим колективом Музею Грушевського. Взагалі розбудова різних музейних колекцій, що безпосередньо відносяться до Грушевського і його родини, значно поширює джерельну базу грушевськознавства. Вже в 1994 році ми прийшли до висновку, що, у міру наших сил, будемо думати про видання однорічного або дворічного збірника « Михайло Грушевський: статті і матеріяли ». Це видання, на мою думку, могли б спільно видавати УІТ, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського, НАНУ і Міжнародне Товариство ім. М. Грушевського, що постало за нашою ініціятивою в 1992 році і діє як автономна організація при УІТ. Наші співробітники в Україні повністю погоджувалися, що таке видання, присвячене виключно грушевськознавству, є на часі. Проте до сьогодні цей задум не зреалізовано з огляду на недостатні фонди УІТ, а видати один том, а опісля перестати видавати з огляду на вищезгадану причину, виглядало б неповажно. Проте я надіюся, що невдовзі цей проект буде здійснений спільними силами грушевськознавців.
У 1994 році УІТ у співпраці з Львівським відділенням Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського і Інституту історичних досліджень Львівського університету ім. І. Франка зорганізували наукову конференцію під назвою « Михайло Грушевський і Львівська історична школа », на якій я, на превеликий жаль, не міг бути, лиш вислав мою доповідь під назвою « Думки про грушевськознавство: генеза, структура, завдання ». Увесь тягар підготовки конференції несли Ярослав Дашкевич і Ярослав Грицак. Більшість доповідей з Львівської конференції видано в окремому збірнику за
15 Доповіді з конференції видруковано в 31 томі « Українського Історика » за 1994 рік. Про перебіг конференції див. Валентина Піскун, « Міжнародна конференція « Українознавство в розбудові держави ». Український Історик, 1994, т. 31, ч. 1— 4, с. 262— 268. Участь в конференції взяло приблизно 400 науковців з 14 країн світу.