Голодомор – геноцид українського народу 1932-1933 рр. Holodomor_-_henotsyd_ukrainskoho_narodu_1932-1933 | Page 24

чинити вночі. Не дай Бог хто побачить і
донесе, то відразу у в’язницю піде».
Біла Марія Федорівна, 1927 р. н.,
смт. Велика Олександрівка,
Херсонська область
людей то більше, ніж ягід. Нічого не було.
Траву і ту всю зірвали, що тут говорити,
люди щодня вмирали. А у нас то сім’я велика. І
зачали розходитися. Старшу сестру забрали
родичі на шахту. Маленьку сестричку Варю
віднесла мама і покинула біля дитячого будин%
ку в місті Ізюм. Потім і мене відвезли до
сестри до Донбасу. Сестра Параска вмерла в
хаті, а Дмитро, 1912 року народження, пішов
з хати кудись, що і досі не знаю, де він. А мати
і батько вмерли вдома з голоду».
Павленко Катерина Степанівна,
1920 р. н., с. Чистоводівка,
Ізюмський район, Харківська область
«Забирали активісти борошно, крупу,
де в горщиках було, то висипали, брали
одяг, худобу. Не можна було ніде заховати.
Ходили з щупами. Це Карюк Тиміш, Курдах
Хведько, Лев Льовандовський на гору вила%
зив, шукав».
Цимбалюк Ольга Вікторівна, 1917 р. н.,
с. Велика Березна, Полонський район,
Хмельницька область
«Було в нашій сім’ї 5 дівчаток і 2 хлопці.
Хліба мали небагато, але і той батько прихо%
вав у хліві на посів. А тут почали ходити по
хатах бригади. Дійшла і до нас черга. Бригади%
ри завалилися в хату і сказали батькові: «Є
хліб захований — то признавайся, бо коли
знайдемо, заберемо весь до зернини». Сім’я
велика, ми всі плачемо, просимо. Батько відпо%
відає: «Є трохи ячменю на посів». Коли бать%
ко показав, де в хліві яма і там трохи ячменю,
а на горищі трохи пшениці, то вони забрали
все і горище віником замели. Зачався голод.
Ходили де в який гай, якісь ягоди шукали, а
22
«Добре пам’ятаю той страшний голод
в 1932–1933 роках. Ходили комсомольці:
жінки і хлопці. Вони вже вмерли. Навіть у
печі шукали, в горщиках. З хати нас висели%
ли, пішли ми в чужу і там з мамою жили.
Батько втік на Донбас, вже після голоду
нас забрав. Моя тітка напече хліба з буря%
ком, натре на терку буряка і трохи
борошна, там десь вони розжилися, то
вона мене пригощала, завжди ділилися».
Бульба Марія Трохимівна, 1913 р. н.,
с. Ганжалівка, Лисянський район,
Черкаська область