Відродження наукового життя після Другої світової війни: 1945-1952 Vidrodzhennia_ukrainskoho_naukovoho_zhyttia_pislia | Page 9

68
їнських еміґрантів була одним із головних факторів.
Наукові установи на еміґрації поставали з інціятиви громадських
установ або індивідуальних вчених. Науковці зокрема звернули увагу
на дослідження важливих історичних проблем. Наприклад, в 1946
році за ініціятивою Ліґи Українських Політичних В’язнів в Мюнхені
було створено Науково-Дослідний Інститут Української Мартирології,
який очолив відомий історик, бувший професор Київського універси-
тету і професор УВУ Олександер Петрович Оглоблин (Мезько). Голов­
ним завданням Інституту було збирати і видавати документальні мате-
ріяли, які відносяться до мартирології українського народу від
найдавніших часів до ХХ століття, включаючи етноцид українського
народу за часів Сталіна і Гітлера. Членами Інституту були зокрема про-
фесори УВУ, яких проф. Оглоблин запросив до співпраці. Хоча ця
установа не могла розвинути задовільно дослідної і видавничої діяль-
ности, проте сама концепція дослідження української мартирології
важлива по сьогоднішній день.
Дослідження історії української Церкви було завданням Церковно-
археографічної комісії, яку в 1944 році заложив у Львові митрополит
Шептицький, а в 1946 році відновлено її діяльність з участю україн-
ських католицьких і православних істориків. Завдяки індивідуальній
ініціятиві інженера-економіста і бібліографа Лева Биковського в
1946-47 роках відновили свою діяльність три інститути: Український
Чорноморський інститут, Український Океанічний інститут і Ук­
раїнський Суходоловий Інститут. Також в жовтні за ініціятивою проф.
В. Щербаківського в Мюнхені було основане Українське наукове това-
риство, зорганізоване на зразок львівського НТШ.
Сьогодні можна лише дивуватися, що приблизно 200 українських
науковців могли відродити українське наукове життя на еміґрації, і на-
укові установи, які мали визначальний вплив на розвиток українського
наукового життя в Америці, Канаді й Австралії. Цей ренесанс україн-
ської науки відбувся без огляду на важкі економічні і політичні обста-
вини і примусову репатріяцію до Совєтського союзу. Також це були
часи переселення українських біженців до різних країн. Грошова ре-
форма в 1947 році завдала важкого удару дальшому розвитку наукової
діяльности і також діяльности українських еміґраційних громадських і
інших установ. Через брак відповідних фондів Відділ культури і освіти
ЦПУЕН був змушений скоротити свій оперативний штаб і звільнити
з праці багатьох співробітників. З працею цього Відділу, очоленого
проф. Дмитром Дорошенком, в’язалася розбудова українського науко-
вого життя в Німеччині.
Проте українські науковці видержали і дальше проводили діяль-
ність. Разом з розвитком наукових установ і університетів розвивалися
різні ділянки наукового україноз навства. УВУ й інші українські високі
школи зуміли виховати нове покоління українських вчених, які продо-
вжували діяльність українських наукових установ ДП періоду на нових