Відродження наукового життя після Другої світової війни: 1945-1952 Vidrodzhennia_ukrainskoho_naukovoho_zhyttia_pislia | Page 9

68 їнських еміґрантів була одним із головних факторів. Наукові установи на еміґрації поставали з інціятиви громадських установ або індивідуальних вчених. Науковці зокрема звернули увагу на дослідження важливих історичних проблем. Наприклад, в 1946 році за ініціятивою Ліґи Українських Політичних В’язнів в Мюнхені було створено Науково-Дослідний Інститут Української Мартирології, який очолив відомий історик, бувший професор Київського універси- тету і професор УВУ Олександер Петрович Оглоблин (Мезько). Голов­ ним завданням Інституту було збирати і видавати документальні мате- ріяли, які відносяться до мартирології українського народу від найдавніших часів до ХХ століття, включаючи етноцид українського народу за часів Сталіна і Гітлера. Членами Інституту були зокрема про- фесори УВУ, яких проф. Оглоблин запросив до співпраці. Хоча ця установа не могла розвинути задовільно дослідної і видавничої діяль- ности, проте сама концепція дослідження української мартирології важлива по сьогоднішній день. Дослідження історії української Церкви було завданням Церковно- археографічної комісії, яку в 1944 році заложив у Львові митрополит Шептицький, а в 1946 році відновлено її діяльність з участю україн- ських католицьких і православних істориків. Завдяки індивідуальній ініціятиві інженера-економіста і бібліографа Лева Биковського в 1946-47 роках відновили свою діяльність три інститути: Український Чорноморський інститут, Український Океанічний інститут і Ук­ раїнський Суходоловий Інститут. Також в жовтні за ініціятивою проф. В. Щербаківського в Мюнхені було основане Українське наукове това- риство, зорганізоване на зразок львівського НТШ. Сьогодні можна лише дивуватися, що приблизно 200 українських науковців могли відродити українське наукове життя на еміґрації, і на- укові установи, які мали визначальний вплив на розвиток українського наукового життя в Америці, Канаді й Австралії. Цей ренесанс україн- ської науки відбувся без огляду на важкі економічні і політичні обста- вини і примусову репатріяцію до Совєтського союзу. Також це були часи переселення українських біженців до різних країн. Грошова ре- форма в 1947 році завдала важкого удару дальшому розвитку наукової діяльности і також діяльности українських еміґраційних громадських і інших установ. Через брак відповідних фондів Відділ культури і освіти ЦПУЕН був змушений скоротити свій оперативний штаб і звільнити з праці багатьох співробітників. З працею цього Відділу, очоленого проф. Дмитром Дорошенком, в’язалася розбудова українського науко- вого життя в Німеччині. Проте українські науковці видержали і дальше проводили діяль- ність. Разом з розвитком наукових установ і університетів розвивалися різні ділянки наукового україноз навства. УВУ й інші українські високі школи зуміли виховати нове покоління українських вчених, які продо- вжували діяльність українських наукових установ ДП періоду на нових