Відродження наукового життя після Другої світової війни: 1945-1952 Vidrodzhennia_ukrainskoho_naukovoho_zhyttia_pislia | Page 10

69
поселеннях за океаном. Постання Гарвардського українознавчого ін-
ституту за ініціятивою проф. О. Пріцака, дійсного члена НТШ і
УВАН також посередньо в’яжеться з цим періодом. Це можна також
сказати про КІУС, який постав в головній мірі завдяки діяльності
Івана Лисяка-Рудницького й інших українських науковців “депівсько-
го періоду” і уродженців Канади. Це явище також ілюструють наукові
видання, зокрема “Енциклопедія Українознавства” НТШ, започатко-
вана В. Кубійовичем в Німеччині, яка згодом за співпрацею з Канад­
ським інститутом українознавства, появилася багатотомним англомов-
ним виданням в Торонті. В цім найвидатнішому виданні української
повоєнної еміґрації, співпрацювали українські вчені з різних країн і
різних наукових установ. Можна ствердити, що це був унікальний про-
ект і найважливіше видання зреалізоване головно вченими “депівсько-
го періоду”.
На закінчення можна сказати, що українські науковці-еміґранти не
лише причинилися до відродження українського наукового життя на
еміґрації в повоєнній Німеччині, але зуміли продовжити і розвинути
українські наукові установи в Америці та Канаді. Будівничі українсько-
го наукового життя представляли різні ґенерації українських вчених з
Придніпрянської України і Галичини, де належали до НТШ, ВУАН і
були професорами університетів в Києві, Львові, Харкові та ін. У від-
родженню наукового життя на еміґрації взяли участь професори УВУ,
УТГІ, Берлінського і Варшавського наукових інститутів та інших уста-
нов. Отже була широка науково-організаційна база продовження нау-
кової діяльности на еміґрації. Це було запорукою успіху. Проте голов-
ною причиною успіху був правдивий ідеалізм українських еміґраційних
вчених, які не зважаючи на важкі обставини, уважали своїм обов’язком
відродити українське наукове життя на еміґрації. Це було правдиве від-
родження українського наукового життя як інтеґральної частини укра-
їнської історії і культури.
Сьогодні заснування першої катедри історії української діяспорі в
“Острозькій Академії” і розвиток наукових дослідів діяспори в’яжеться
з цим унікальним періодом розвитку української культури. Можемо
підкреслити тяглість науково-академічних традицій в материковій і ді-
яспорній Україні. Наукове українське життя на еміґрації і діяспорі є
інтеґральною частиною історії української культури і заслуговує на все-
бічне наукове вивчення. Я вірю, що оснування катедри історії україн-
ської діяспори в Інституті дослідів діяспори в “Острозькій Академії”,
буде мати переломовий вплив на дальший розвиток діяспорних студій
в Україні.
Примітки:
1
Про цей еміґраційний період див. The Refugee Experience:
Ukrainian Displaced Persons after World War II / Edited by W. Isajiw, Y. Bo­
shyk, R. Senkus’. – Edmonton: Ukrainian Institute of Ukrainian Studies Press,