63 рій Яковлів у своїй доповіді пропонував відновлення Українського Ака демічного Комітету, що був заснований в Празі у 1924 р. для співпраці в Лізі Націй, і припинив свою діяльність в 1938 році. Комітет сповняв ролю координаційного центру українських наукових установ до 1938 року 3. Український Академічний Комітет мав також репрезентувати українську науку і культуру на міжнародному форумі. Базою цього проєкту мав стати професорський колектив УТГІ.
Другий плян українського наукового життя подав проф. В. Кубійович в 1945 році. Він в’ язався із відновленням Мазепино-Могилянської Академії Наук, яка була основана Урядом УНР перед Другою світовою війною в 1938 році. Одночасно Кубійович обговорив стан української науки на еміґрації і визначив її напрямні в майбутньому, підкреслюючи ролю українського університету і потребу осування в різних країнах українських наукових інститутів, зокрема в Америці, Канаді, Арґентині, Парижі, Римі і Німеччині, які були б подібні до передвоєнних наукових інститутів у Берліні і Варшаві. Треба згадати, що він відновив діяльність НТШ в Мюнхені в 1947 році і був ініціятором і редактором головного наукового проєкту часів Ді-Пі періоду –“ Енциклопедії Українознавства”, в якій співпрацювали українські вчені з різних українських наукових установ і університетів 4.
У 1945 році поруч вищезгаданих проєктів, група українських вчених: Петро Курінний, Дмитро Дорошенко, Володимир Міяковський та інші, які проживали в Авґсбурґському таборі, висунули концепцію створення Української Вільної Академії Наук, яка мала продовжити працю Української Академії Наук з 1918 року, Всеукраїнської Академії Наук 1920-их років, Київського Наукового Товариства( 1907 – 1921) і Наукового Товариства ім. Шевченка. В грудні 1945 року вже створено в Авґсбурзі першу групу Академії під назвою“ Група перед і ранньої історії України” і від того часу УВАН стала першою українською центральною установою депівського періоду, яка після виїзду Українських учених за океан поширила свою діяльність в Канаді й Америці. Важливо згадати, що Центральне Представництво Української Еміґрації( ЦПУЕН), створене у 1945 р., визнало УВАН найвищою українською науковою установою на еміґрації. Професор Дмитро Дорошенко, який очолював Відділ Культури і Освіти ЦПУЕН, був обраним першим президентом Академії 5. Два роки пізніше відновило свою діяльність в Мюнхені НТШ, головним промотором якого став Володимир Кубійович і інші члени львівського НТШ. Також на еміґрації відновили свою діяльність українські високі школи УВУ і УТГІ і повстала нова Українська Висока Економічна Школа( УВЕШ). З нових високих шкіл треба згадати Українську Православну Богословську Академію і Греко-Католицьку Духовну Семінарію.
В основному структура українського наукового життя в цьому періоді охоплювала українські наукові установи і університети.