Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 99

Розділ 1. Історик як націетворець
елементи мистецької культури, на «культуру життя», під якою він ро­
зумів просвіту народних мас і модернізацію українського суспільства244.
Німецькі окупаційні війська розпустили Центральну Раду, і Гру-
шевський змушений був піти в підпілля, аби повернутися до активного
політичного життя лише після краху режиму Скоропадського напри­
кінці 1918 року. Він вітав прихід до влади своїх колишніх союзників у
Центральній Раді - представників українських есерівських та соціял-
демократичних груп і партій, але часи змінилися. Його учні вибилися в
самостійні політичні лідери. 1919 року Грушевський став одним із очіль-
ників центристської фракції Української партії соціялістів-революціо-
нерів, але цей центр різко посунув уліво, коли первинна лівиця партії
відкололася, прибрала назву «боротьбисти» й урешті-решт злилася з
Комуністичною партією (більшовиків) України. Після відходу лівих Гру­
шевський програв боротьбу з правицею і не мав іншого вибору, як по­
лишити українську політичну сцену. Наприкінці березня 1919 року він
поїхав до Західної Европи на Конгрес соціялістичного Інтернаціоналу
делеґатом від українських есерів. На той час його політична кар’єра в
Україні добігала кінця. Спільний національний фронт розпався, розбіж­
ності між партіями глибшали, а українські політики вже не потребували
провідника, котрий може маневрувати між конкурентними фракціями і
правити за символ національної єдности. Нове обличчя революції ви­
значали конфлікти і протистояння. Більшовицька інтервенція і услід за
нею громадянська війна привели до влади мілітарні уряди та керівників,
які воліли диктаторських повноважень. Грушевський не хотів або не міг
надалі пристосовуватися до вимог моменту. Українська революція давно
перейшла парламентський етап. Грушевський мусив піти245.
Більшу частину життя Грушевського, аж до революції 1917 року, го­
ловним джерелом прибутків для нього та його родини були надходження
від численних перевидань батькового підручника церковнослов’янської
мови. Сам він називав цю книжку «нашою довголітньою кормителькою»
і брав участь у підготуванні її нового видання напередодні революції,
наприкінці 1916 року246. Революція, знищивши імперію, викреслила
церковнослов’янську зі шкільних програм і поклала край добі, коли та
уособлювала спільну всеросійську мову та культуру, а книжку талано­
витого випускника Київської духовної академії так само потребували в
Росії, як і в Україні. Михайло Грушевський, один із найсуворіших кри­
тиків і руйнівників тієї доби і того світу, забезпечував свою діяльність
7 - 11-349
97