Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus

Частина перша. Нація та імперія голосив українську автономію, до Києва на перемовини прибули члени Тимчасового уряду. Вони наполягали завести представників національ них меншин до складу Центральної Ради, і позиція єврейської лівиці багато важила для вироблення угоди. Зважаючи на проблему безпеки та соціяльні вимоги єврейської громади, лідери Бунду знайшли спіль ний ґрунт з українськими лівими партіями в Центральній Раді. «Євреї с[оціал]-демократи як союзники українських домагань, — писав Грушев- ський про резолюцію Бунду на підтримку української автономії, - для петербурзьких міністрів се значило дуже багато, дарма що мотиви у них були не стільки загальнодержавного характеру, скільки самооборончо- го, противпогромного... »207. Немає сумнівів, що саме завдяки співпраці між українським рухом і єврейськими соціялістами, за яку виступила Центральна Рада на чолі з Грушевським, єврейська людність не зазнала погромів у перші місяці революції208. Дедалі помітніше місце єврейського питання в українській політиці, звісно, не могло заступити традиційно важливі для української справи російське та польське питання. У статті «Народностям України» Гру- шевський визнавав право обох цих спільнот на культурну автономію в Україні. В іншій статті під заголовком «Чи Україна тільки для україн ців?» спеціяльно висвітлено російське питання. Грушевський засуджував намагання декого з українців позбутися росіян, аби самим захопити їхні місця. Він був переконаний, що ці порухи йдуть від людей, не пов’язаних тісно з українським рухом. Він закликав прогресивну російську еліту не покидати Україну, бо тут потрібні кваліфіковані кадри, і заявляв, що лідери українського руху готові «залишити кожне місце в руках людини нам співзвучної, суголосної, що стоїть на ґрунті інтересів краю й його людности, призначення прав і потреб української більшости, при за безпеченні прав меншостей»209. Лояльність до краю і його народу, а не до української національности чи походження, Грушевський оголосив головними вимогами нового уряду до тих, хто живе в Україні. В такий спосіб він закладав наріжний камінь бажаних стосунків із національни ми меншинами. Майже одноосібно формулюючи політику українського руху в пер ші тижні революції, Грушевський цілком усвідомлював, яку відповідаль ність бере на себе. Про заяви стосовно прав національних меншин він пізніше писав, що намагався заспокоїти далеких від українського руху людей «запевняннями в тім, що ми не дамо українському національному рухові стати націоналістичним і запевнимо свобідний розвиток неукра 88

Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 90