Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 87
Розділ 1. Історик як націетворець
можна втратити, підняли український прапор у перші тижні революції.
Грушевський спершу поводився дуже обережно. Він відмовився ввійти
до Московської думи від українських організацій, заявивши, що після
дворічного заслання не хоче брати участь у подіях, які можуть завадити
йому повернутися в Україну. Він також відкинув «широкі революційні
перспективи», що їх висували молодші члени української спільноти в
Москві, натомість наголосив на потребі відкривати школи і друкува
ти книжки та часописи, що й уважав завданням українського руху на
ближчі роки. В листі до міністра юстиції в Тимчасовому уряді Алєк-
сандра Кєрєнського, з яким він був знайомий особисто, Грушевський
навів перелік українських вимог, зокрема повернення галичан, інтерно
ваних під час війни у внутрішніх губерніях Російської імперії, створення
українських початкових шкіл, запровадження українських предметів у
середніх школах і використання української мови в урядових установах
України198.
Немає сумніву, що приїзд Грушевського з Москви до Києва в ніч про
ти 12 березня 1917 року кардинально змінив його настанови. У Києві, не
думаючи більше про офіційну заборону повертатися в Україну, він став
набагато рішучішим, ніж більшість «старих» українців, і приєднався до
молодшого покоління в намаганні поглибити революційні перетворення.
Вже перші публічні збори, що їх відвідав Грушевський після повернення
до Києва, - з’їзд кооператорів Київської губернії 14 березня - ухвалив
резолюцію з вимогою української автономії. Дев’ятнадцятого березня
Грушевський звернувся до першої масової української демонстрації з
промовою, у якій закликав присутніх: «В цю велику хвилю всі як один
муж: одностайно і однодушно всім стати на велике діло і не спочити
і рук не спустити, доки не збудуємо тої автономної вільної України».
Він апелював до авторитету Шевченка, Костомарова, Куліша і членів
Кирило-Методіївського братства, які, за його словами, прагнули визво
лити Україну від московського ярма та зробити її вільною республікою
у федерації слов’янських народів. Грушевський заявив, що з падінням
царату Україна «вступає як свобідний член в свобідну спілку народів
Російської Федеративної Республики»199.
«Вільна Україна у вільній Росії» й «автономна Україна у федератив
ній Росії» були гаслами дня. Грушевський доклав чималих зусиль, аби
переконати українську громадськість відкинути застарілі, здебільшого
культурницькі завдання і підтримати вимоги національної і територі-
яльної автономії. У статті «Велика хвиля», написаній після демонстрації
85