Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 87

Розділ 1. Історик як націетворець можна втратити, підняли український прапор у перші тижні революції. Грушевський спершу поводився дуже обережно. Він відмовився ввійти до Московської думи від українських організацій, заявивши, що після дворічного заслання не хоче брати участь у подіях, які можуть завадити йому повернутися в Україну. Він також відкинув «широкі революційні перспективи», що їх висували молодші члени української спільноти в Москві, натомість наголосив на потребі відкривати школи і друкува ­ ти книжки та часописи, що й уважав завданням українського руху на ближчі роки. В листі до міністра юстиції в Тимчасовому уряді Алєк- сандра Кєрєнського, з яким він був знайомий особисто, Грушевський навів перелік українських вимог, зокрема повернення галичан, інтерно­ ваних під час війни у внутрішніх губерніях Російської імперії, створення українських початкових шкіл, запровадження українських предметів у середніх школах і використання української мови в урядових установах України198. Немає сумніву, що приїзд Грушевського з Москви до Києва в ніч про­ ти 12 березня 1917 року кардинально змінив його настанови. У Києві, не думаючи більше про офіційну заборону повертатися в Україну, він став набагато рішучішим, ніж більшість «старих» українців, і приєднався до молодшого покоління в намаганні поглибити революційні перетворення. Вже перші публічні збори, що їх відвідав Грушевський після повернення до Києва, - з’їзд кооператорів Київської губернії 14 березня - ухвалив резолюцію з вимогою української автономії. Дев’ятнадцятого березня Грушевський звернувся до першої масової української демонстрації з промовою, у якій закликав присутніх: «В цю велику хвилю всі як один муж: одностайно і однодушно всім стати на велике діло і не спочити і рук не спустити, доки не збудуємо тої автономної вільної України». Він апелював до авторитету Шевченка, Костомарова, Куліша і членів Кирило-Методіївського братства, які, за його словами, прагнули визво­ лити Україну від московського ярма та зробити її вільною республікою у федерації слов’янських народів. Грушевський заявив, що з падінням царату Україна «вступає як свобідний член в свобідну спілку народів Російської Федеративної Республики»199. «Вільна Україна у вільній Росії» й «автономна Україна у федератив­ ній Росії» були гаслами дня. Грушевський доклав чималих зусиль, аби переконати українську громадськість відкинути застарілі, здебільшого культурницькі завдання і підтримати вимоги національної і територі- яльної автономії. У статті «Велика хвиля», написаній після демонстрації 85