Розділ 1. Історик як націєтворець
мовний « Очерк истории украинского народа » і була адресована передусім українській інтелігенції, перевидавалася чотири рази172.
Грушевський активно прищеплював національну свідомість українським масам, і його зусилля, схоже, давали сподіваний результат. Читачі в Російській імперії тепер мали доступ до його публікацій, писали йому у Львів, висловлювали свої думки, питали поради тощо. Судовий чиновник із Бердичева Петро Савйовський звертався до Грушевського як до редактора « Літературно-наукового вістника », нарікаючи на недовіру до українців у Російській імперії і питаючи, чи існують переклади Гоголя українською. « Дуже жалко,- писав Савйовський, нагадуючи Грушевського гімназичних років,- що Гоголь, вилика літературна сила а написав таку чудову поему, як Тараса Бульбу ни на українській мові » 173. Грушевський отримував листи не лише від східноукраїнської Інтелігенції, а й від робітників і селян174. Селянин на прізвище Шелест із хутора Полуянів писав Грушевському до Львова, що він і ще троє селян передплатили « Село » і тепер із задоволенням читають статті про Тараса Шевченка. Шелест вітав проґресивну орієнтацію газети та її україномовність: « Не тим тильки ваш вистник пришовся нам по души шо вин свободолюбивий- передовиі а ще й тим що вин написан на нашій українській рідній мові » 175.
Початок Першої світової війни захопив Грушевського у відпустці: він відпочивав у своєму літньому будинку в Криворівні в Карпатах. Через воєнні обставини він не зміг повернутися до Львова, однак австрійське командування не дозволило йому залишатися в Криворівні. Зіткнувшись із наступом російських військ, Грушевський вирушив у тривалу й буремну одисею. Спершу він поїхав до Будапешта й Відня, далі в Італію і нарешті в листопаді 1914 року дістався до Києва. Тут його заарештувала російська влада і вислала до Симбірська176. Напередодні Першої світової війни і в Габсбурзькій монархії, і в Російській імперії Грушевського сприймали як лідера українського руху. Тому ставлення до нього влади двох узаємоворожих країн під час його трирічної одисеї добре ілюструє підхід росіян і австрійців до української проблеми.
Ставлення австрійського уряду до українців і їхнього лідера на початку Першої світової війни й надалі залежало головно від позиції польської владної еліти в Галичині. Польські націонал-демократи використали вибух війни, щоб спрямувати державний апарат проти своїх ворогів в українському таборі, яких вони звинувачували в русофільстві й зраді, зважаючи на стан війни між Австрією і Російською імперією.
79