Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 73

Розділ 1. Історик як націєтворець
лідерів українського руху під час революції 1905 року, реалії політичної
боротьби і національний розбрат в імперії. 1910 року прем’єр-міністр
Пьотр Столипін, відвертий прихильник російських націоналістичних ор­
ганізацій, видав циркуляр, у якому українці фігурували не як частина
триєдиної російської нації, а серед неросійських народів імперії. Цю
«помилку» царська влада невдовзі виправила, але це мало вплинуло на
сприйняття членами українського руху себе і свого народу154.
З погляду розвитку українського руху, мало сенс подавати укра­
їнську програму як частину вирішення національного питання в Росії
загалом та шукати підтримки не лише серед російських лібералів, а
й у лідерів неросійських національних рухів. Та каменем спотикання
на цьому шляху поставало «польське питання». Альянс між польським
національним рухом, який представляли суперники Грушевського в Га­
личині, польські націонал-демократи на чолі з Романом Дмовським, та
російськими конституційними демократами з їхнім лідером Павлом Мі-
люковим висів у повітрі від перших днів революції155. На думку Грушев­
ського, альянс крив ту небезпеку, що міг розв’язати польсько-росій­
ські проблеми коштом України. Незадоволений польським урядуванням
над українською частиною Галичини, Грушевський побоювався поді­
бної ситуації в Російській імперії. Якщо Привіслянський край, колишня
«Конґресувка», здобуде автономію, це може злеґітимізувати наступний
польський контроль над українським населенням Холмщини, повторю­
ючи ситуацію в австрійській Галичині. Непокоїло Грушевського й те,
що надання полякам національно-територіяльної автономії в Російській
імперії підпорядкує польську опозицію режимові і послабить сили неро­
сійських народів, які змагаються за свої національні права. Без поляків
і українці, й інші неросійські народи заслабкі, щоб самостійно здобути
національно-територіяльну автономію. Всі ці міркування вплинули на
позицію Грушевського щодо національної автономії в Російській імпе­
рії і мотивували його постійні звертання до неросійських народів під­
тримувати спільний фронт проти режиму, а також вимоги до влади не
дискримінувати окремі народи і розглядати їх як рівних у праві на на-
ціонально-територіяльну автономію в складі імперії.
Крім «польського питання», увагу Грушевського під час революції
1905-1907 років привертала ще одна важлива для України етнічна й
релігійна проблема - «єврейське питання». Грушевський, який уважав
євреїв в Україні не меншою жертвою іноземного панування, ніж самі
українці, з ентузіязмом вітав подання на розгляд Думи законопроєк-
71