Розділ 1. Історик як націєтворець
життя- сферах діяльности, що їх лідери та рядові члени « російського » українського руху до революції 1905 року не знали148. У першій промові до українських депутатів Думи Грушевський, як він писав про це невдовзі, тознакомил присутствующих с результатами сорокалетней конституционной жизни австрийской Украиньї и указал т е препятствия, какие встречало ее общественное и культурное движение и какие необходимо иметь в виду, чтобьі избежать их при устройстве политических и общественних отношений в России » ™.
Один із найбільших внесків Грушевського в український політичний дискурс у 1905-1907 роках- ознайомлення широких кіл російського суспільства із суттю « українського питання ». Його статті досягали також людей українського походження, які не читали українською і не брали участи в українській культурницькій діяльності. Ці дві авдиторії- головні адресати численних памфлетів і нарисів Грушевського, опублікованих українською та російською мовами в Російській імперії під час революції 1905 року. В кількох статтях він подав огляд української історії, щоб читач міг зрозуміти коріння проблеми, та пояснив розвиток української політичної думки до революції 1905 року150. Грушевський розглядав « українське питання » не ізольовано, а як частину набагато ширшої політичної проблеми. В 1907 році він скомпонував низку своїх тогочасних політичних текстів у збірку « Освобождение России и украинский вопрос » 151. Назва втілювала головну ідею вміщених статтей: вирішення « українського питання », що його Грушевський бачив як національно-територіяльну автономію, поставало необхідною умовою для « освобождения России ». Це поняття в Російській імперії використовували на означення широкого руху інтеліґенції та громадськости за ухвалення конституції. На думку Грушевського, « визвольна » програма мала передбачати не тільки запровадження конституції і надання політичних свобод усьому населенню, а й реорганізацію Російської імперії на федеративних засадах. « Россия-“ империя народов”, среди которьіх государственная народность составляет только меньшинство- не можеш розвиваться свободно и успешно, пока в зтом переустройстве не будет обеспечено свободное и нестесненное существование и развитие ее составних частей- ее н а р о д о в- писав Грушевський у вступі до « Освобождения России » 152.
« Українське питання » він окреслював як частину національного питання загалом, одного з найважливіших питань, із якими, на його дум
69