Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 68

Частина перша. Нація т а імперія
ка польською мовою про історію Польщі й Литви у XV столітті, яку
написав його колишній університетський товариш, дозволена в Росії, а
четвертий том його «Історії» - ні133. Чи то мотивом князя була непри­
язнь до Польщі, чи, ймовірніше (як написав Грушевський в автобіогра­
фії), бажання заспокоїти російську громадську думку після поразки в
японській війні, але дозвіл на завезення «Історії України-Руси» в Росій­
ську імперію було дано134.
1904
року Грушевському вдалося також надрукувати в Петербурзі
нарис української історії - перший в Російській імперії від 1840-х років.
Цей проект народився після запрошення від Максима Ковалевського,
відомого російського соціолога українського походження, прочитати
курс української історії в паризькій Високій школі соціяльних наук.
Грушевський викладав там у квітні й травні 1903 року, а влітку того
року переробив свій курс на книжку. Його «Очерк истории украин-
ского народа» було написано російською, і ця публікація завершила
тривалу кампанію за вихід Грушевського до українського читача. У 1900
році Грушевський контактував із кількома німецькими видавцями, щоб
надрукувати німецький переклад «Історії України-Руси», але, як зазна­
чив він в автобіографії, «незвичайність предмета (порівняти арґумент
Ґауча) і великі розміри праці стали на перешкоді - видавці відповідали
відмовою»135. Аж 1903 року він знайшов видавця для першого тому ве­
ликої «Історії» німецькою (власним коштом) і короткої історії України
французькою. Наступним кроком було знайти російського видавця для
короткої історії України, що виявилося нелегко. Після тривалих пе­
ремовин Грушевський вирішив надрукувати книжку власним коштом136.
Вона мала успіх і до того, як 1912 року він опублікував україномовну
«Ілюстровану історію України», перевидавалася двічі137.
Під час революції 1905 року в Російській імперії діяльність Грушев­
ського дедалі більше зсувалася в бік Києва. За інтелектуальним вишко­
лом і психологією він безперечно був продуктом київської культурної
та наукової атмосфери й у Львові цілком як удома ніколи не почувався.
Він бачив, що в Наддніпрянській Україні відкриваються нові перспекти­
ви для політичної, культурницької та наукової роботи, і хотів скориста­
тися цими можливостями. До 1905 року Грушевський мусив відкладати
поїздки до Києва та інших центрів українського політичного й культур­
ного життя в Російській імперії. Він залишався російським підданцем,
і його друзі в російських офіційних колах попереджали його про не­
безпеку таких подорожей у Східну Україну. Зважаючи на його актив­
66