Розділ 1. Історик як націєтворець
« Записок НТШ ». В автобіографії Грушевський пояснив: « треба було заразом задокументувати, що за сими претензіями на признаннє наукової української мови стоїть і дійсна наукова робота » 121.
Неґативну постанову Міністерства внутрішніх справ спричинили публічні заяви прихильників усеросійської ідеї, які протестували проти надання українській мові на з’ їзді статусу, рівного з російською. Наступ на лібералів в оргкомітеті вів колишній декан Грушевського в Київському університеті Тімофєй Флорінський. Це він після захисту магістерської роботи 1894 року глумливо запросив Грушевського захищати в Київському університеті докторську дисертацію українською мовою122. В очах Флорінського та інших російських націоналістів Грушевський після XI археологічного з’ їзду постав лідером українського сепаратизму. Щойно в Росії довідалися, що Грушевський підписав декларацію Української націонал-демократичної партії за об’ єднану та незалежну Україну, його звинуватили не лише в підриві російської культурної єдности, а й у замаху на політичну цілість імперії123. Був іще один, важливіший наслідок мовного скандалу: завдяки йому широка публіка дізналася про існування української науки, і на політичному порядку денному постало питання про скасування заборони на україномовні публікації. Пізніше студент Грушевського Іван Крип’ якевич писав про демарш свого вчителя: « Це зробило велике враження серед наукових кіл у Росії. Про українську науку скрізь забалакали, забалакали й про несправедливі обмеження української мови » 124.
Скандал 1899 року суттєво вплинув і на вживання української мови на зібраннях науковців у Росії. В ближчій перспективі цей вплив був радше неґативним, аніж позитивним. Аби уникнути дальших проблем, організатори російських археологічних( власне, історичних) з’ їздів, які відбувалися що три роки, вирішили не запрошувати галицьких науковців. Так було на XII з’ їзді у Харкові 1902 року, де доповіді звучали винятково російською мовою. Ця тактика давала лише частковий успіх, адже не пускати галичан на конгреси було замало, аби українська мова не фігурувала в матеріялах з’ їздів. До учасників наступного XIII з’ їзду, який відбувся у Катеринославі під час революції 1905 року, його почесний голова Микола Сумцов із Харківського університету звернувся українською мовою125. В ґрунті речі, заборону на україномовні наукові публікації Грушевський зламав іще раніше, 1903 року, під час приготувань до конгресу славістів у Санкт-Петербурзі, що на ньому після тривалих дебатів було дозволено вживати українську124. Іронія долі
63