Частина перша. Нація та імперія
І справді, лідери польського національного руху в Галичині, особливо в часи піднесення у 1890-х роках Націонал-демократичної партії на чолі з Романом Дмовським, аґресивно просували полонізацію українського селянства, заявляючи, що коли українці хочуть будувати власну націю, їм доведеться боронити це своє право у відкритому протистоянні з польським суспільством103.
Невдовзі після переїзду в Галичину Грушевський зацікавився діяльністю Української радикальної партії- політичної групи з виразним соціялістичним ухилом. Він також шукав способів об’ єднати радикалів і поміркованих народовців в одній політичній партії. Саме тоді Грушевський почав тісно співпрацювати з Іваном Франком, зустрічався з іншими лідерами УРП і обговорював можливість об’ єднати радикальні та народовські сили104. Час для дій настав 1899 року, коли більшість народовців, незадоволених політикою « нової ери », вирішили створити нову партію, об’ єднавшись із групою радикалів. У результаті постала Націонал-демократична партія на чолі з народовцем Юліяном Романчуком. Франка обрали до проводу, а Грушевський фактично став заступником голови. Він, імовірно, вирішив, що не може далі обмежуватися науковою працею і мусить іти в політику.
І для польського, і для українського національних рухів 1890-ті роки позначені відмовою від попередньої стратегії « органічної »( або, як її називали українці, « культурницької ») роботи і заснуванням політичних партій із чіткими цілями й програмами. В останні роки XIX століття Грушевський теж залишав позаду добу культурництва: зосередження українських інтелектуалів винятково на аполітичній культурницькій діяльності та донесенні наукових і культурних здобутків попередніх поколінь до широкої публіки. В термінах Мірослава Гроха Грушевський, котрий у Наддніпрянській Україні приєднався до українського національного руху на етапі « наукового зацікавлення » та « патріотичної агітації », успішно долучився до етапу « масового руху » незабаром після переїзду в Галичину105.
Програма нової партії, що її написав Франко, ймовірно за допомоги Грушевського, містила кілька політично сміливих заяв. У соціяльній царині вона закликала будувати Україну « без холопа і без пана ». Програма декларувала національну автономію для українських земель у Габсбурзькій монархії й обіцяла підтримку українському рухові в імперії Романових. Кінцевою метою партії програма проголошувала здобуття культурної, економічної та політичної незалежности об’ єднаного
56