Розділ 1. Історик як націєтворець
час, коли він відкидав соціялістичні ідеали протестантських громад на тій підставі, що вони підважують Євангелію. Львів побачив зовсім іншого Грушевського. Набагато пізніше сам він писав, що інтелектуально та політично був вихований у « строгих традиціях радикального українського народництва »’ 7. В Галичині ця традиція уповні втілилася в політичній, науковій і культурницькій діяльності Грушевського.
Протягом перших галицьких років він намагався триматися « над битвою » й уникав помітної участи в партійній політиці, щоби черпати підтримку своїм науковим і культурницьким проектам у всіх частинах українського суспільства. 1898-1899 роки стали поворотними щодо участи Грушевського в галицькій політиці. « Криваві » галицькі вибори 1897 року, коли польська адміністрація чинила тиск на кандидатів-народовців, котрі не підтримували політику « новоерівців », призвели до розриву Грушевського з поборниками польсько-українського компромісу98. В автобіографії він написав: « Ще прикріше було переконати ся, що ті надії на прихильні обставини для українського культурного і спеціяльно наукового розвою, на прихильність до національної української ідеї зі сторони правительства й Поляків, з якими я йшов до Галичини, покладаючи ся на запевненнє ліпше обізнаних з галицькими обставинами Киян старшої генерації,- опирають ся на фальшивих запевненнях зі сторони Поляків, які дорогою“ угоди”, ціною деяких подачок на культурнонаціональнім полі хотіли задавити всякий опозиційний, свободолюбний рух серед галицьких Русинів » 99. Грушевський висловив свою опозицію до « новоерівців » 1898 року в листі у газету « Діло » 100. Пізніше, в статті 1910 року, він прокоментував свою тодішню позицію так: « Тверезо настроєному чоловікови було зовсім ясно, що тільки реальна сила зможе дати українству серйозні здобутки в сфері культурній, як і в кождій иньшій области польського stanu posiadania в Галичині » 101.
Грушевський був твердо переконаний, що одинокий шлях здобути культурні й національні права для українського населення в Галичині- безкомпромісна боротьба з польською владною елітою. Його позиція в польсько-українських стосунках була тісно пов’ язана з народницькими поглядами, адже боротьбу проти гноблення української нації поляками він уважав боротьбою проти соціяльних утисків українських народних мас польською елітою. Ця еліта посіла всю адміністративну й економічну владу в Галичині та, на думку Грушевського, намагалася позбавити українців високої культури, перешкоджаючи їхній трансформації від етнічних мас до нації( або, словами Грушевського, « національности ») 102.
55