Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | страница 567

Примітки до розділу шостого
помилкою... якщо науковий робітник стоїть на іншій методології, на іншому шляху
на користь буржуазії, то тут уже мова йде про систему, а не про помилки, що, по­
вторюю, можуть бути і в товаришів, які стоять і на методології Маркса і Леніна».
Див. стенограму дискусії: IP НБУВ. - Ф. X. - Спр. 14627. - Арк. 9.
161 Див.: Равич-Черкасский, Моисей. История Коммунистической партии (б-ов)
Украиньї. - X., 1923. Про офіційне засудження теорії «двох джерел» див.: Масе,
James Є. Communism and the Dilemmas of National Liberation: National Communism in
Soviet Ukraine, 1918-1933. - Cambridge, MA, 1983. - P. 102-103.
162 Див.: Скубицкий, Трофим. Классовая борьба в украинской исторической лите-
ратуре / / Историк-марксист. - 1930. - № 17. - С. 27-40. У жовтні 1930 року
Федір Савченко писав Кирилові Студинському, що номер журналу зі статтею Ску-
бицького вже є у Києві. Знаючи, що лист можуть прочитати чекісти, статтю він
охарактеризував коротко: «Три статті проти буржуазних істориків. Одна проти
російського великодержавного шовінізму, друга - українського буржуазного сві­
тогляду - найбільше Грушевського, але гостро зачеплено навіть і Багалія, третя -
проти білоруського». Див. лист Савченка до Студинського від 12 жовтня 1930 року
з Києва: ЦДІАЛ. - Ф. 362. - On. 1. - Спр. 379.
163 Відповідаючи на критику Скубицького, Багалій намагався очистити своє ім’я і
писав, що схему історії України Грушевського він визнає лише в тому аспекті, що
в ній Київська Русь є відправним пунктом історії України, але заперечує нема-
теріялістичні інтерпретації Грушевського. Див.: Кравченко, Владимир. Д. И. Ба-
галей: научная и общественно-политическая деятельность. - X.: Основа, 1990. -
С. 148.
164 Див.: Скубицкий, Трофим. Классовая борьба в украинской исторической лите-
ратуре// Историк-марксист. - 1930. - № 17. - С. 34. Скубицький, як і Свідзінський
перед тим, критикував Грушевського, зокрема, за те, що він перебільшує роль
інтелігенції в історії України, і наводив кілька цитат з «Історії України-Руси»,
серед них фрагмент, де історик стверджує, що київська інтелігенція - і світська, і
церковна - була лабораторією, у якій формувалися ідеї й програми державотво­
рення. Див.: Там само. - С. 31; пор.: Грушевський, Михайло. Історія України-Руси:
В 11 т., 12 кн. - К.: Наукова думка, 1995. - Т. 8 (ч. 3). - С. 128. Перекладаючи
текст Грушевського російською мовою, Скубицький спотворив зміст цитати. Гру­
шевський писав, що київській інтелігенції «посередно і безпосередно завдячував
Хмельницький ту переміну в своїх настроях і планах». А Скубицький переклав «за­
вдячував» як «благодарил», і вийшло так, ніби Хмельницький «посередньо і безпо­
середно дякував» київській інтелігенції.
1937 року Скубицький сам став жертвою змін партійної лінії в історичній науці.
Його заарештували за нові ідеологічні злочини, зокрема за надмірну критику
Богдана Хмельницького. Див.: Yekelchyk, Serhy. Stalinist Patriotism as Imperial Dis­
course: Reconciling the Ukrainian and Russian «Heroic Pasts», 1939-1945 / / Kritika:
Explorations in Russian and Eurasian History. - 2002. - Vol. 3. - № 1 (winter). -
P. 51-80.
565