Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 517

Примітки до розділу четвертого
118 Затонський, Володимир. Національна проблема на Україні. - X., 1927. - С. 80.
119 Той самий лейтмотив прозвучав у виступі Власа Чубаря на з’їзді ЛКСМУ в
березні 1926 року. Див.: Prymak, Thomas М. Mykhailo Hrushevsky: The Politics of
National Culture. - Toronto, Buffalo and London, 1987. - P. 218.
120 Ходили чутки, що компартія і ДПУ профінансували публікацію автобіографії
Грушевського у зв’язку з ювілейними святкуваннями. Див.: Єфремов, Сергій.
Щоденники, 1923-1929. - К.: Рада, 1997. - С. 413.
На початку 1927 року ДПУ загравало з Грушевським і опосередковано допомогло
йому видати кілька збірок, підготованих його працівниками. Див. лист ДПУ від
6 січня 1927 року: Пристайко Володимир, Шаповал Юрій. Михайло Грушевський і
ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934. - К., 1996. - С. 170-172. Як випливає
з цього листа, ДПУ скористалося своїм впливом у київському губкомі КП(б)У
і знайшло фінансування - 3 тис. крб. - для збірки статтей «Чернігів і Північне
Лівобережжя» (К.: ВУАН, 1928). Схоже, таємним аґентом, який переконав чекістів
допомогти Грушевському з виданням, був Федір Савченко. Порівняймо слова
сексота, процитовані в листі київського ДПУ від 6 січня 1927 року, зі словами,
приписуваними Федору Савченку у доповідній записці Всеволода Балицького від
8 лютого 1927 року (див.: Там само. - С. 170-172, 180).
У березні того самого року Політбюро підтвердило попередню ухвалу підтримати
Грушевського на посаду президента Академії наук. Див. текст постанови Політ-
бюра: Там само. - С. 182; Михайло Грушевський: між історією і політикою (1920—
1930-ті pp.): Збірник документів і матеріалів / Упор. Руслан Пиріг та ін. - К.,
1997. - С. 95.
121 Цю промову надруковано в брошурі про святкування ювілею Грушевського.
Частину брошури передруковано у кн.: Великий українець: матеріали з життя та
діяльності М. С. Грушевського / Упор. А. П. Демиденко. - К.: Веселка, 1992. -
С. 393-440. Текст промови Грушевського та його завершального виступу див.: Там
само. - С. 414-420, 425-427.
122 Див.: Костю к, Григорій. Зустрічі і прощання. Спогади: У 2 т. - Едмонтон,
1987. - Т. 1. - С. 202-203 (перевидання: К.: Смолоскип, 2008. - Т. 1). Наталія
Полонська-Василенко і Олександр Оглоблин, які були пов’язані з Дмитром Ба-
галієм і не симпатизували Грушевському, вважали, що ювілей провалився і
промова Грушевського розчарувала владу (див.: Полонська-Василенко, Наталія.
Українська Академія Наук. Нарис історії: у 2 т. - Мюнхен, 1955. - Т. 1. - С. 47-
48; та уривок з листа Оглоблина до його приятеля одеського історика Михайла
Слабченка: Пристайко Володимир, Шаповал Юрій. Михайло Грушевський і ГПУ-
НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934. - К., 1996. - С. 162-163). Про Слабченка
див.: Водотика, Сергій. Академік Михайло Єлисейович Слабченко. Нарис життя та
творчості. - К., Херсон, 1998. Пор.: Водотика, Сергій. Нариси історії історичної
науки УРСР 1920-х років. - К., Херсон, 1998.
Сергій Єфремов, противник Грушевського у ВУАН, занотував у щоденнику, як
Грушевський розлютив владу, в останню мить поробивши зміни в підготованій до
33*
515