Примітки
Трагічне десятиліття: 1924-1934.- К., 1996.- С. 171, 175-181, тут с. 180. У першому повідомленні ім’ я аґента, від якого отримано інформацію,, не названо, у другому документі вказано Савченка. Отже, ДПУ, завербувало Савченка не пізніше січня 1927 року.
111 Уривки « Из письма тов. Кагановичу и другим членам ЦК КП( б) У » Сталіна пізніше було опубліковано, див.: Сталин, Иосиф. Марксизм и национально-колониальньїй вопрос. Сборник.- Москва: Партиздат, 1934.- С. 172-173. Повний текст листа див.: Сталін, Йосиф. Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП( б) У / / Сталін, Йосиф. Твори.- К.: Українське вид-во політичної літератури, 1949.- Т. 8.- С. 149-154. Уривки з резолюцій травневої сесії ЦК КП( б) У 1926 року див. у статті: Скрипник, Микола. Хвильовизм чи Шумськизм / / Більшовик України.- 1927.- № 2.- С. 32.
112 Шумський також висловлював сподівання, що Хвильовий визнає свої помилки і повернеться до лінії партії, див.: Шумський, Олександер. Ідеологічна боротьба в українському культурному процесі / / Більшовик України.- 1927.- № 2.- С. 17.
113 У статті, опублікованій 1926 року, Панас Любченко закидав Грушевському те саме, критикуючи його за фокусування на селянстві як головному об’ єкті історичного дослідження( див.: Prymak, Thomas М. Mykhailo Hrushevsky: The Politics of National Culture.- Toronto, Buffalo and London, 1987.- P. 222). Ще один колишній боротьбист, Любченко, був очевидно наляканий розвитком « справи Шумського » і, нападаючи на Грушевського, намагався довести свою відданість партії.
Навіть Микола Скрипник, якого Грушевський намагався підтримати своєю статтею, не вважав її легітимним виступом у цій дискусії, див.: Скрипник, Микола. Хвильовизм чи Шумськизм / / Більшовик України.- 1927.- № 2.- С. 36. Він закидав Шумському, що той приділяє забагато уваги критиці поглядів Грушевського. Цей момент у статті Скрипника можна інтерпретувати як спробу захистити історика від публічної критики в час, коли влада вважала політично доцільнішим підтримати його кандидатуру на посаду президента ВУАН.
114 Протоколи обговорення ювілею Грушевського на Політбюрі див.: Михайло Грушевський: між історією і політикою( 1920— 1930-ті pp.): Збірник документів і матеріалів / Упор. Руслан Пиріг та ін.- К., 1997.- С. 70-71; Пристайко Володимир, Шаповал Юрій. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924— 1934.- К., 1996.- С. 146-147.
115 Про стурбованість ДПУ, що колишні есери намагатимуться перетворити ювілей Грушевського на національне свято, див. у звіті Всеволода Балицького московському керівництву: Пристайко Володимир, Шаповал Юрій. Михайло Грушевський і ГПУ- НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934.- К., 1996.- С. 165-166.
116 Статтю про Грушевського як політичного діяча на замовлення Політбюра написав працівник ЦК Іван Лакиза, див.: Лакиза, Іван. Михайло Сергійович Грушевський // Життя і революція.- 1926.- № 10.- С. 99-105.
117 Грушевський, Михайло. Перспективи і вимоги української науки( Київська сесія УкрНауки) / / Україна.- 1926.- № 1.- С. 10.
514